Товары

Аналіз вірша Пушкіна «Аріон»

22.01.2011

Про свій кревний духовний зв’язок з декабристами й з усім рухом у цілому Пушкін так прямо й відкрито, як це тільки можна було зробити в підцензурних умовах, заявив у вірші «Аріон» (16 липня 1827 р.), написаному на третій день після річниці страти декабристів і опублікованому й 1830 року без підпису в № 43 «Літературної газети») тільки що ствареної в тім році Пушкіним н його друзями. В вірша Пушкін поклав відомий античний міф про давньогрецького поета й співака Ариокс, що валодів настільки високим мистецтвам співу й гри на лірі, що коли, рятуючись від корабельників, що зазіхали на його життя, вано кинувся в море, те дельфін, що підплив, прийняв його на сваю спину й виніс непошкодженим на берег .

Пушкіна рішучим образом змінив ситуацію античної легенди. Пушкінський співак на челне оточений друзями, а не варожими  корабельниками.  Пливучі дружно прагнуть до єдиної мети, що направляються впевненою рукою «кормщика розумного». Співак співає пісні, повні віри в торжества спільної справи: А я-безтурботної віри полн – Плавцям я співав. . . У вірші з’являється характер, що здобуває, величезного історичного узагальнення образ грозоваго «вихру»: Вигин і кормщик і плавець! – Лише я, таємничий співак,, На берег викинутий грозсио, Я гімни колишні співаю И ризу валогу мою Сушу на сонце під ськалою, (III, 58) Трагічні події 1825 – 1826 років наклали відбиток на всю наступну пушкінську лірику. Нова последекабрьськая дійсність позначалася й на доробці віршів, початих до 14 грудня 1825 року. Наприклад, перша чорнова редакція вірша, зверненого до И. И. Пущина («Мій перший друг, мій друг безцінний»), що ставиться до січня – серпню 1825 року, багато в чому носила характер спогадів про ліцейське життя:

Скажи, куди поділися роки,

Дні сподівань і валі,

Скажи, що наші? що друзі?

Де ж ці липові звади?

Де ж молодість? де ти? де я?

На остаточну редакцію вірша, записану 13 грудня 1826 року – у переддень річниці повстання,-ліг сумний відблиск сибірського ув’язнення друга:

Молю святе провіденье:

Так голос мій душі твоєї

Дарует те ж утешенье,

Так опромінить він заточенье

Променем ліцейських ясних днів!

Найбільш яскравим свідченням того значення, яке мало постійне прагнення Пушкіна підтримати бадьорість духу сибірських вигнанців, з’явився відповідний вірш О. И. Одоєвського на пушкінське послання в Сибір:

Струн віщих полум’яні звуки

До слуху нашого дійшли,

До мечів рвонулися наші руки,

Але лише окови знайшли

Щодо цього глибоко вірною характеристикою суспільного значення пушкінської лірики послідекабрьського періоду є проникливі слова Герцена про те, що «тільки дзвінка й широка пісня Пушкіна лунала в долинах рабства й мучень; ця пісня продовжувала епоху повнила своїми мужніми звуками сьогодення й посилала свій голос у далеке майбутнє. Поезія Пушкіна була запорукою й розрадою»

У літературі намічений великий перелік письменників, з добутків яких Пушкін міг почерпнути відомості 6 отрутному дереві, що росте на острові Ява ‘. Крім цих, чисто літературних джерел, названі значна кількість і спеціальні наукові праці, звідки Пушкін також могла витягти потрібні для нього дані  Погоня за «джерелами», дев’ять десятих з яких до того ж не мають ніяких точок дотику з пушкінським віршем, тільки заплутувала суть справи, тому що, захоплюючи дослідників на шлях нових і нових пошуків, вела їх від самого предмета .   дослідження – вірші Пушкіна. Очевидно, питання про джерело фактичних даних пушкінського вірша може вважатися вирішеним на користь ськороченого російського перекладу статті Фурмо. Аргументуючи можливість знайомства Пушкіна зі статтями, загубленими на сторінках ґрунтовно забутих у пушкінський час журналів XVIII століття, Д. Д. Благий пише: «Більш ніж імовірно, що Пушкін при його незмінному інтересі до російської літератури й періодики XVIII століття могло прочитати цю замітку в «Дитячому читанні» або в «Музі»; але якщо він познайомився з повідомленням Фурма й через західноєвропейську пресу (французькі або англійські журнали), це нічого не міняє по суті» .

Твір по оповіданню «Дарунки волхвів»

О. Генрі у своєму оповіданні «Дарунки волхвів» повідав нам просту історію з життя молодих чоловіка й дружини: Джима й Делли. Історію просту, але разом з тим і повчальну. Про те, як любов допомагає людям у їхньому важкому житті. Про те, що без любові людині дуже важко. Про те, що кожному з нас у житті обов’язкова потрібний близька людина. Такий близький, щоб заради нього не шкода було б нічого віддати. І Делла й Джим живуть, як говориться, «душу в душу». Чоловік багато працює, а дружина господарює. Вони ще зовсім молоді, і їм доводиться важко. Особлива Джиму.

Він багато працює й тому виглядає не дуже добре. От як описує його автор: «У нього було худу, стурбовану особу. Нелегка справа у двадцять два роки бути обтяженим сім’єю! Йому вже давно потрібно було нове пальто, і руки мерзнули без рукавичок». Заробляв Джим двадцять доларів у тиждень. З них вісім доводилося платити за мебльовану квартирку. Майже всі гроші, що залишилися, ішли на їжу. Як не намагалася Делла заощаджувати при веденні господарства, практично нічого їй не вдавалося відкладати. До Різдва, самому головному святу, вона змогла відкласти тільки один долар і вісімдесят сім центів. З них шістдесят минулого монетками по одному центі: «За кожну із цих монеток довелося торгуватися з бакалійником, зеленщиком, м’ясником так, що навіть вуха горіли від безмовного несхвалення, що викликала подібна ощадливість».

І от перед самим Різдвом виявилося, що Делле нема чого подарувати на свято сваїй найближчій людині. Вана стояла в розгубленості посередині маленької, бідно обставленої квартирки, як раптом їй у голову прийшла несподівана думка: адже вана може продати свої волосся. Вони в Деллы були були предметом її гордості: густого й довгими, гарного каштановаго кольору. Їй так не хотілося розставатися з ними! Але заради коханої людини нічого не шкодО. Заради улюбленого жінка готова на будь-яку жертву. Делла швидко одяглася й побігла до жінки, що купувала волосся. Їх удалося продати за двадцять доларів, і дівчина відразу ж побігла на пошуки подарунок. Нарешті вона знайшла – саме для Джима. У нього були чудові золоті кишенькові годинники, що перейшли до нього в спадщину.

Але, на жаль, вони висіли на поганому шкіряному ремінці. І от Делла купила за двадцять один доларів ( тільки-тільки вистачило грошей) чудовий платиновий ланцюжок. Вана вже бачила, як зрадіє її чоловік: «При такому ланцюжку Джиму в будь-якому суспільстві не соромно буде поцікавитися, котра година». Тільки одне бентежило Деллу. Її турбувало, як відреагує чоловік на те, що вона обстригла валосся. Реакція Джима була дуже дивною. Придя після роботи додому й побачивши Деллу, він завмер. Він не був розстроєний або розсерджений. Мовчачи стояв, дивлячись на Деллу, і тільки через кілька хвилин зміг задати «дивний» питання: «Ти обстригла волосся?» Коли Делла йому все розповіла, він зміг тільки запитати: «Так, виходить, тваїх кіс уже немає?» Усе з’ясувалося, коли він вручив їй свій подарунок. У згортку був чудовий набір гребенів, а розчісувати ними було вже нема чого. Але це було ще не все. Коли Делла показала Джиму свій подарунок, виявилося, що годин більше немає. Джим продав їх, щоб поздоровити Деллу. Так що в нього тепер був ланцюжок, але не було годин. Я думаю, що це сильніше будь-яких визнань у любові говорить про те, як ставляться друг до друга Джим і Делла.

Страницы: 1 2 3 4

Понравилось сочинение » Аналіз вірша Пушкіна «Аріон», тогда жми кнопку

  • Рубрика: Школьные сочинения по зарубежной литературе

  • Самые популярные статьи:



    Домашнее задание на тему: Аналіз вірша Пушкіна «Аріон».

    
    Наверх