Г. А. Ахматова

Поема присвячена трагедії матері, що втратила сина, і знову Ахматова вирішує її характерними для себе художніми засобами. Вона описує себе й свою трагедію, але зіставляючи її із трагедією всіх матерів, що стоять із нею зараз у цій черзі, як матері всіх часів. Ахматова приводить кілька історичних картин, створюючи тим самим збірний образ:

Смертний піт на чолі… Не забути! Буду я, як стрілецькі, під кремлівськими вежами вити.

Ахматова порівнює також себе й всіх жінок з Богоматір’ю, що втратила сина:

Магдалина билася й ридала, учень улюблений кам’янів, а туди, де мовчачи мати стояла, так ніхто глянути й не посмів.

Сама композиція поеми говорить про євангельський підтекст: Присвята, Вступ, Вирок, До смерті, Розп’яття, Епілог.

І знову, уже в шістдесяті роки, Ахматова вертається до  теми Батьківщини. Знову з’являються вірші про дорогі й пам’ятні місця, що звучать як ностальгія по збіглій епосі.

У вірші «Рідна земля», що починається рядками з вірша 1922 року:

І у світі немає людей без сльозних, пихатих й простіше нас…

Ахматова продовжує тему Батьківщини. Це не Петербург 1913 року або вже Ленінград; це не революційна Росія; це Росія взагалі, така, яка вона є сама по собі і яка вона для кожного, народженого в ній:

Але лягаємо з неї й стаємо нею, того й кличемо так вільно – своєю.

Страницы: 1 2

Понравилось сочинение? Сохрани в закладках сайт еще пригодится - » Г. А. Ахматова

Рубрика: Біографії писменників

Сочинение нашли по слову: Ахматова Анна Андреевна