Біографії писменників

Ці слова належать Василеві Семеновичу Стусові. Його поезія — то сама правда в її істотних і трагічних ознаках, живий нерв України, її безталанна доля. Щедро обдарований, чесний і наполегливий, він міг би стати не лише великим поетом, а й глибоким літературознавцем, але його виключили з аспірантури, бо разом з критиком І. Дзюбою 4 жовтня 1966 року в кінотеатрі «Україна» після перегляду кінофільму «Тіні забутих предків» Стус звернувся до громадськості з протестом проти арештів творчої та наукової інтелігенції України.
Лірика Василя Стуса в радянській періодиці майже не друкувалася за його життя, окрім кількох ранніх віршів. А проте його творчий доробок значний і надивовижу цільний. Весь він присвячений Україні. Любов до своєї Вітчизни в поета була всеохоплюючою і такою могутньою, що майже не залишала місця для інших тем.

Життя людини… Для когось воно протікає розмірено і спокійно, наче тиха річка, що красується серед високих берегів, лише іноді здригнеться золотава поверхня води від рвучкого вітру і знову безжурно понесе свої води широкою долиною. Життя ж інших нагадує бурхливий потік гірської ріки, що клекоче, напуває своєю водою все живе, з гуркотом перекочується з каменя на камінь, розбризкуючи життєдайні краплини.

Що знаємо ми про його боріння, про його злидні, нещастя в особистому житті? У біографії митця було багато фактів, «незручних» як для радянських, так і для зарубіжних франкознавців. Тож не дивина, що деякі «білі плями» його життя заповнюються лише тепер.
Батькова кузня була першим яскравим враженням малого Івана. «На дні моїх споминів, — писав він, — десь там у найглибшій глибині горить вогонь… Се огонь в кузні мойого батька. І мені здається, ще запас його я взяв дитиною в свою душу на далеку мандрівку життя. І що він не погас досі».

Життя і творчість П. Грабовського є яскравим прикладом служіння народові, відданості своїм ідеалам. Основну частину спадщини П. А. Грабовського становлять поетичні твори. Пристрасна глибокоідейна творчість поета була складовою частиною його подвигу і йшла в одному руслі з натхненним словом І. Франка та Лесі Українки. В один табір із цими визначними постатями Грабовського ставили не лише громадянські мотиви, а й висока мистецька довершеність його творів.

Самые популярные статьи:

За своїм світобаченням Іван Багряний був романтиком і «невиправним мрійником». Він хотів, щоб усі жили в мирі й злагоді, прагнув згуртувати людей, повернути їх до християнських заповідей. Ця людина — безмежно закохана в рідну землю, людина-патріот, — за любов до України була звинувачена в українському буржуазному націоналізмі та пройшла всі кола радянського тоталітарного пекла.


2 из 1212345678910

Наверх