Краткие изложения сюжета произведений

Тема «людин і ревалюція» хвилювала багатьох письменників XX століття. І це природно. Занадто велике виявився її вплив на людей, занадто багато було покалічених доль. Захвати, прокльони, апатія й розпач, спроби зрозуміти й прийняти, незважаючи ні на що. Роман Бориса Пастернаку «Доктор Живаго» – історія життя типоваго «позитивного» інтелігента тієї пори, розумних, талановитих, допитливих, позбавлених звичайних забобонів, що жадає не повірити (що завжди простіше), а осмислити й зрозуміти. Це й хроніка того років – з погляду декількох сімей, близьких по спорідненню, дружбі, сусідству.

Когось із них я знаю з дитячого садка, з кимсь познайомилася вже в школі. Всі ми дуже різні, а поєднує нас школа, іноді – спільні нтерес. Я знаю, що коли ми закінчимо школу, те все розбіжимося в різні сторони, будемо рідко зустрічатися, наші погляди на життя поміняються, будуть нові проблеми, нові друзі й недруги, але шкільні товариші залишаться в пам’яті назавжди. Мене охоплює смуток, коли я зауважую, що ми невблаганно ростемо, втрачаємо дитячу щиру радість. Якщо обманюємо, то всі изощреннее, якщо любимо, то усе хваробливіше, якщо віддаємо, то усе безжальніше. Тому, напевно, мені й подобається тварчість В. Крапивина, у його добутках дружба – це любов, хвароблива й світла.

Легкий аромат весняних квітів закрався в мою свідомість і змусив прокинутися. Крізь прикриті очі бачу залиту сонцем кімнату. Сонячний зайчик застиг на опуклому живаті вази із соковитими жовтими квітами. Радість запекла в мене в груди: останній день занять у школі, а далі – літо, насичене пригодами, неробствам, жарою й фруктами. Потім знову перше вересня й навчання. Але поки грядет відпочинок. Радість заповнила мій ранок. Задзвеніла кришталевими дзвіночками, забилася птахом у тісних грудях. Для когось сьогодні останній дзвінок – сумний дзвінок, сумний і неповернутий, останній юнацький крок перед стрибком у доросле життя. А я ще буду жити школою, дихати її незвичайним заходом кілька років, дарувати вчителям квіти в хрусткому целофані, бешкетувати на незвичайно коротких переменках. Весело дзенькають і яськрава переливаються думки, об’ємні, як весняні хмари, що співають весняними дощами про збіглу зиму й заграють із літом.

Книга, изданная за счет автора и поначалу продававшаяся довольно вяло, в 1899 т., то есть с началом англо-бурской войны, стала одной из самых популярных поэтических книг. Английский патриотизм обрел себя в довольно большом количестве военных стихотворений Хаусмана, включенных в сборник. Баллады и элегии «Шропширского паренька», написанные в пасторальной традиции, повествуют об обычных английских крестьянских юношах (Томе, Неде, Дике…) и девушках (Нэнси, Фэн…), о павших и живых солдатах, о героях и дезертирах.

Самые популярные статьи:

Шондип лидер движения «свадеши», демагог и циник, использующий его лозунги для удовлетворения своих прихотей и понимающий служение родине в основном как служение самому себе. Вымогая под предлогом высоких идей «свадеши» деньги у Бимолы, жены богатого землевладельца Никхилеша, Шондип утверждает: «Когда берешься за большое дело, всегда надо учитывать желающих погреть на нем руки, таких, как управляющий и я». В образе Ш. писатель высказал решительное неприятие агрессивного национализма, будь он европейского или азиатского толка.



Наверх