Донька запитала свого батька, що таке любов. Це питання схвилювало його: адже тепер він розмовлятиме не з маленькою дитиною, а з юною жінкою. Бажаючи щастя своїй доньці, батько зауважує, що вона буде щасливою, якщо буде мудрою. Тому тепер його слова до доньки будуть не такими, як раніше, бо він намагатиметься передати їй життєву мудрість, прагнучи, щоб із кожного батьківського слова, як з маленького зернятка, народжувалися паростки її власних поглядів і переконань.

Десять років будуємо незалежну Україну, а віз і нині там. А у возі тому повно-повно “гомо совєтікусів”. І Такий він важкий та неповороткий, бо сидять у ньому ще й досі і президент, і прем’єр, і депутати/ і директори, і чиновники — від великого до маленького. В переважній більшості це люди безвідповідальні і аморальні, люди “комунального” мислення, які не хочуть свободи, бо не знають, як нею користуватись. Як же можна з ними, та ще й під їхнім керівництвом збудувати незалежну Україну? Адже держава твориться не в будуччині, вона будується нині. А що обіцяють нам наші “державці”? Просять зачекати. Мовляв, перехідний період. Щось довго ми переходимо. Та ще й невідомо куди …

Дружба — це насамперед взаєморозуміння, відвертість і щирість. “Скажи мені, хто твій друг, і я скажу, хто ти” — це прислів’я акумулює в собі життєвий досвід і мудрість багатьох поколінь. Справді, узи дружби найчастіше поєднують людей, у яких багато спільного: місце проживання, навчання, праці; звички, інтереси, уподобання, моральні критерії. Звісно, правил без винятків не буває, але більше шансів стати друзями мають ровесники або ті, хто перебуває на одному щаблі соціальної драбини.

За грядою віків, за сивою пеленою часу бачаться мені мої далекі пращури, “добрі та нехитрі”, які понад усе на світі любили сіяти та ростити хліб, обробляти землю-годувальницю. Не одне століття відділяє нас від тієї знаменної доби, коли перші князі починали організовувати Київську державу, коли жили і відважно боролися, захищаючи свої кордони, Володимир Великий і Святослав, Роман і Данило Галицький.

Усе життя українського генія Тараса Шевченка — від його дитинства і юності до останнього подиху — увібрав у себе “Кобзар”, цей класичних розмірів томик, збірка поезій, що стала наріжним каменем в історії українства. Тут думки — ним вистраждані, кривди — ним пережиті.

Україна сотні років жила сподіванням волі. Наші предки заради цього жертвували своїм життям, ішли на поневіряння, приниження і муки. Яскравим прикладом цього є діяльність Кирило-Мефодіївського товариства. Уявімо собі далекий 1846 рік, адже саме тоді Микола Костомаров організував таємне товариство, яке прагнуло визволення всіх слов’янських народів і об’єднання їх у федерацію. Із записок В. Білозерського дізнаємося про основні цілі і засоби боротьби кирило-мефодіївців, їх програму. Братчики у своїй діяльності керувалися Божими заповідями.

Чи вважаєте ви інтелігентом себе? Найприкріший висновок, який виникає після прочитаного, полягає в тому, що інтелігентність, на жаль, перестала бути модною в сучасному суспільстві, особливо в молодіжному середовищі. Життя й справді, здавалось би, учить нас зовсім іншим манерам самоствердження. Конкуренція, нагромадження прибутків, на перший погляд, взагалі чужі будь-якій честі й моралі. А з іншого боку, хіба без них нині можливі просування по службі чи й елементарний достаток?