Кожна людина на землі має свою мету і бажання її досягти. Кожне суспільство має свої моральні цінності, що передаються з покоління в покоління. «Не хлібом єдиним живе людина», — це одна з моральних засад, що існує в суспільстві. Людина досягає гідного розвитку тоді, коли вона дбає не тільки про матеріальні речі. Справді: чи можуть дім, машина, дача самі по собі творити духовну культуру? Звичайно, ні. Матеріальні речі є лише помічниками для культурного зростання. А духовний розвиток дають людині шанування родини, збереження духовних традицій, відданість у дружбі, закоханість у рідну мову, рідну пісню. Коли людина дбає про духовне, вона сама стає кращою, у неї поліпшуються стосунки з довколишнім світом і вона стає успішною в усіх своїх починаннях.

Я — українець, рідна мова моя — українська. Мені близькі й рідні народні традиції та свята. Особливо подобаються зимові свята з безліччю обрядів та дійств, у яких приємно брати участь. Та якось я запитав: що для мене значить бути українцем? І прийшли ось такі несподівані думки. Наприклад, усюди слід поводитися так, щоб за мене не було соромно батькам, учителям. Бо з давніх часів українці вчили дітей бути чемними. Мені слід добре навчатися, аби примножувати успіхи України, коли я стану фахівцем у комп’ютерних технологіях. Мені слід бути активним у справах класу, школи. Хтозна, а раптом життя покличе мене до участі в політичних справах України, щоб надалі відстоювати її незалежність.

Україна — моя батьківщина, бо народилася я на цій прекрасній землі. Батьки мої — росіяни, які переїхали жити в Україну. Звичайно, моя рідна мова — російська, і я дуже люблю твори російських письменників. А українкою я називаю себе насамперед тому, що вважаю себе маленькою громадянкою цієї держави. Мені жити в цій країні, навчатися, здобувати вищу освіту. Тому я із задоволенням вивчаю українську мову, історію цієї країни, не забуваючи про те, хто є мої батьки, звідки коріння нашого родоводу.

Саме троянду називали «царівною квітів» давні греки та оспівували її у піснях, на її честь складали вірші. Існує безліч легенд про те, чому саме троянді надають перевагу як незвичайній і вишуканій квітці. Такі легенди є в країнах мусульманського світу, серед індусів. Троянди були поширені в різних місцевостях, вони були шановані насамперед у країнах Сходу — Китаї, Індії, Японії. За всіма легендами — це квітка незвичайна, бо для неї вибирали особливі місця, де вона мала зростати. Вважалося,’що вона від землі бере найкращі сили, аби показати ці сили своєю величчю й незвичайно красою та вишуканістю своїх пелюсток. То справді так, бо коли дивишся на ці квіти, здається, що сама природа звертається до тебе з такою ніжністю. І ти ніби сам стаєш таким же красивим, як ця квітка.

Є багато країн, громадяни яких з особливою повагою ставляться до своєї історії, творення держави. Кожна країна має свої свята, що пов’язані з її історією, традицією чи знаменними датами. У нас теж є знаменні дати, традиції, але є й такі дати, які називають скорботними. Про них теж не забувають, щоб вони більше не повторилися.