Різні учнівські твори на вільні теми

Усі люди від народження наділені різними здібностями. Комусь добре вдається писати вірші, хтось знається на моделюванні одягу, деякі чудово розуміються на математиці або фізиці. Коли діти стають дорослими, то обирають різні професії та роботи. Хтось злітає на немислимі висоти, стає відомим та забезпеченим, а хтось усе життя перебивається, так би мовити, з хліба на воду і йому ледь вистачає грошей на прожиття. А чому? Адже люди вчились в одному класі, вивчали ті самі предмети, їх вчили ті та самі вчителі, можливо вони сиділи за однією партою і отримували однакові оцінки, але…

У кожної людини в житті є найулюбленіший письменник або поет. Його твори ми здатні захоплено читати й перечитувати по декілька разів, і вони від цього стають ще більш цікавими та улюбленими. Таким письменником став для мене О. С. Пушкін. Я не пам’ятаю, коли вперше почула його ім’я, але це не має значення. Головне — це те, що його казки, вірші та проза, герої його творів немовби влились у моє життя і стали його часточкою.        

Мамочко! Нарешті пишу тобі вітання до сьомого лютого. Якось я подумав, що з моїх знайомих ніхто не мав такої матері. Хлопці в один голос визнавали: у Валери мати – клас. Та Дантова присвята – вона просто відбиває реальність. Здається мені, наші взаємини – оптимальний варіант для батьків та дітей.

Життя — це філософія і практика мудрості та пізнання. Як ми пізнаємо і творимо навколишню дійсність, таке і буде життя. У дискусії Сократа та Феогена, я вважаю, правий Сократ. Чому? Бо істина в тому, що наше «ми» складається з тисяч «я», і які будуть ці «я» — таке буде «ми». Життя — це боротьба добра і зла, волі і неволі. Сократ, на мою думку, правий в тому, що навіть хороші починання, які робляться під тиском, — це недемократичний шлях, і він приведе до занепаду будь-яких починань.

Самые популярные статьи:

Усна народна творчість звеличила ім’я Олекси Довбуша в піснях, легендах і переказах, закарбувала в назвах гірських скель. І це не дивно. Віками пригнічений, бідний народ чекав хоч якої для себе оборони, з надією дивився на сміливців, які не корилися ні панам, ні самій долі, прагнули полегшити життя бідних людей. Селяни часто терпіли такі кривди від багатіїв, що виправдовували, незважаючи на глибоку християнську віру, насильство над ними і навіть їхнє вбивство.



Наверх