Опришки — народні месники. Вони разом зі своїм ватажком Олексою Довбушем заслужили глибоку шану в народі. Про них складали легенди, пісні, ставили вистави, писали твори. Є навіть Скеля Довбуша. Часи опришків давно пройшли. Але не раз ще траплялося так, що потрібні були захисники народу проти кривд і поневолення. Тан ким був герой розповіді Штефанюк. Люди, налякані насильством і кров’ю, сприймали його як розбійника.

Гармонія духу і тіла, чудове здоров’я, надзвичайна сила завжди захоплювали людей. У всі часи прагнули до цього, водночас запитуючи себе, чи можна зберегти, примножити і навіть повернути здоров’я — неоціненний подарунок життя. Це питання завжди було актуальним для людини, бо міцне здоров’я — основа життя; воно відкриває можливості для усіх звершень і досягнень. Недарма народне прислів’я стверджує: “Гроші — мідь, одяг — тлін, а здоров’я найдорожче”.

Концепція вартості, запропонована Омеляном Вишневським, видалась мені дуже цікавою. Я — християнин, тому поділяю сформульовану автором аксіому про те, що Головний Ідеал, Бог, є непорушною основою моралі, і саме на катехістичних засадах мають будуватися стосунки між людьми, станами, націями. Найважливішою життєвцю вартістю вважаю Любов. Це — виняткове почуття, подароване нам Господом, бо в ньому, зрештою, фокусується вся гама людських переживань. Любов — це і симпатія, і кохання, і турбота, і вміння прощати, і довготерпіння.

У дитинстві мене дуже вразила почута від знайомого історія. Він тоді навчався у професійно-технічному училищі, збираючись стати маляром. Ця професія йому дуже подобалась, тішився, коли з під умілого пензля народжувалося диво. Якось на виробничій практиці він розмалював вигадливими, незапрограмова-ними візерунками доручений йому дах. Раптом сонячний зайчик застрибав по його творіннях. Ковзнувши поглядом, хлопець доволі швидко помітив у вікні сусіднього будинку дівчину-красуню, яка й пустила дзеркальцем свого пустотливого зайчика.

Однією з найдорогоцінніших щедрот є воля. Ніякі скарби — ні земні, ні морські — не можуть зрівнятися з нею. Найбільшим з усіх нещасть є неволя, тому заради волі можна і треба ризикувати життям. Кохання — це могутня сила, що полонить душу людини. Воно подібне до смерті: ні з ким не рахується і ні в чому міри не знає. Кохання живе і в розкішних королівських палацах, і в убогих хатинах.

І наш нелегкий час вимагає ніжності й любові! Під награним цинізмом ми приховуємо глибоку тугу за справжніми почуттями. Уособленнями таких високих почуттів були взаємини відомого французького філософа Дені Дідро і Софії Волан. Надзвичайно схвилювало мене їхнє глибинне кохання, увінчане лебединою вірністю. Гине лебідка, за нею кидається у безвість гордий і чистий лебідь. Помирає обожнювана жінка — за нею йде з життя без страждань і сам Дідро. А попереду — вічність, бо велика любов і великі творіння не вмирають. Шкода, що вірність — ця вимоглива чеснота, маючи чарівну силу, стає майже рідкісною сьогодні.

В літературі та й, погодьтеся, у повсякденному житті доводиться часто зустрічатися з жінками, які по-рабськи терплять побої і знущання чоловіка, причому іншо-’ го шляху перед собою не бачать і не уявляють життя без другої половини. Кохають? На чому ж ґрунтується таке почуття? Думаю, на сліпій покорі. А може, як і Марія з однойменного твору Уласа Самчука, ці жінки пізніше відчують себе особистостями, сформуються, змужніють тільки поруч із коханими. Адже і в Маріїне серце разом із Корнієм прийшла умиротвореність, всепрощення, ніжність до всього світу, енергія і сила. її духовний світ поширшав, хоча перед тим говорило все село, що не раз колишній матрос піднімав на неї руку. Терпіла, бо кохала, і це почуття в подальшому житті підсилювало спільну працю, взаємоповагу, впевненість у завтрашньому дні, авторитет.