Роман Джонатана Свіфта Подорожі Гуллівера складається з чотирьох частин, в кожній описується одна з чотирьох подорожей головного героя. Головним героєм романа є Лемюель Гуллівер, хірург, а після — і капітан декількох кораблів. Перша частина романа описує відвідини Гуллівером Ліліпутії. Само назва країни говорить читачеві про те, як виглядають її мешканці. На початку жителі Ліліпутії зустрічають Гуллівера цілком привітно. Йому дають ім’я Людина Гори, надають житло, забезпечують живленням — що особливо важко — адже його раціон рівний раціону сімсот двадцяти восьми ліліпутів. З Гуллівером привітно розмовляє сам імператор, надає йому безліч почестей. Одного разу Гулліверу дарують навіть титул нардака, найвищий титул в державі.
Що таке істина? Чи залежить вона від наших уподобань, поглядів, реальності? Звичайно, існує істина в органічному поєднанні пізнавальних образів з драматичним світом, таким іноді прекрасним. М. Хвильовий вважається шукачем істини. Хто міг оцінити в 20-30-х роках XX ст. прагнення письменника знайти відповіді на найболючіші питання буремної пори: чи повинен новітній «процес» бути окроплений кров’ю українців, чи в ім’я «щасливого майбутнього» треба розлучатись з власним «я»?
«Полонез» Огінського. Із моря дмухнув холодний вітер, пронизуючи до самих кісток. Весна видалася холодною. Дрібний дощ швидше нагадував осінь, аніж весну. Сіре небо зливалося з сірим пінявим морем, сірими скелями, сірими шинелями. Оце так південь!
Величко – один із трьох найвідоміших в Україні літописців. Після Самовидця та Грабянки перед нами постають в хронологічній послідовності історичні події періоду національно-визвольної війни проти польської шляхти і до початку XVIII ст., відтворені Величком у чотирьох великих томах.
Самые популярные статьи:
Остап Вишня – один із зачинателів і найвизначніших представників української сатирично-гумористичної літератури. Популярність Павла Михайловича Губенка була в народі неймовірна, але більше його знали як Остапа Вишню. Письменника також називали чародієм сміху. Майстер гострого сміху висміював підлабузників, бюрократів, чваньків, п’яниць, винищувачів природи. Кожне слово, написане його рукою, несло у світ радість, випромінювало яскраве світло. Павло Михайлович залюбки писав про свій рідний народ, про його звичаї, про українську мову. У цьому секрет його дивовижної популярності. Синівською любов’ю Остап Вишня любив рідний народ, як сонце, як повітря.