Шкільні твори з української літератури
Україна моя, для мене ти єдина, Як рідна мати, що дала життя. І щастя дні і в лиховісні днини До тебе повертаю звіддаля. Вклоняюся рідним вербам і тополям припаду до рідної землі. Що маю я таку щасливу долю, Великий Боже, дякую тобі. Рідна моя земле! Мудра Берегиня, мій барвінковий краю!
Сьогодні, повертаючись обличчям до духовної культури свого народу, ми повертаємося до забутих джерел, які здавна живили його дух, оберігали чистоту душі, служили добрими охоронцями у повсякденному житті. Наші давні предки обожнювали природу і вірили в те, що весь світ сповнений добрими і злими духами. Поклоняючись живій природі, українці з особливою пошаною ставилися до води. Вони охороняли і прикрашали джерела та криниці, наділяючи їх цілющими та магічними властивостями. Від часів язичництва дійшли до нас і вірування, пов’язані з сонцем, місяцем, вітром тощо, у кожного з яких був свій бог. До них зверталися і у часи скрути, і у свята, просили їх допомоги, оспівували в піснях, складали про них легенди.
…Існує легенда про те, як на землі від страшної пошесті вимирали сім’ї і навіть цілі села. І ось одна жінка, втративши всю родину, крім одного найменшого синочка, молила Бога, щоб він зберіг хоч цю дитину. Тоді Бог відкрив їй таємницю: «Виший дитині і собі на сорочці хрести — знак для янголів, бо на кому нема хреста, той загине. Але нікому не розповідай про ие, бо загинеш сама і твій син». Жінка зробила все, але не могла далі дивитися на те, як помирали інші. Вона розповіла про обереги, але люди не повірили їй. Тоді вона зірвала сорочку із сина, і він помер на очах у всіх.
Богдан Хмельницький — син українського шляхтича Михайла, що був урядником у місті Чигирині й недалеко від Чигирина мав невеликий хутір Суботів. Ще зовсім молодим Богдан вступив до козацького війська. Вже скоро всі помітили, що з нього буде хоробрий і відважний козак-лицар та розумний керівник. Як козацький старшина він брав участь у численних битвах з турками, а в битві під Цецорою (І620 року) боровся поруч зі своїм батьком. Батько загинув у тій битві, а молодий Богдан потрапив у турецьку неволю, де пробув два роки.
Самые популярные статьи:
Вперше цей пам’ятник я побачила майже два роки тому на знімку в газеті, і мене вразила його величність. На вершині чотирнадцятиметрової колони, облицьованої мідними плитками, розправив крила триметровий сокіл, а біля її підніжжя стоїть десятирічна дівчинка, обрамована пшеничним колоссям, з піднятими догори руками і зверненим до сонця обличчям. Я довго схвильовано роздивлялася цей знімок, а потім у його описі прочитала, шо цей монумент, створений архітектором Юрієм Спа-совим та скульптором Олександром Рідним, був відкритий у Харкові на площі Рози Люксембург 24 серпня 2001 року на відзначення десятиріччя незалежності України. Мені дуже захотілося побачити цей монумент не тільки на сторінці газети, а й роздивитися його зблизька, з усіх боків. Невдовзі моє бажання здійснилося.