Багряний лист, пожовклі трави, Мелодій осені краса, — так писав про свою улюблену лору року В. Сосюра. Айстри, жоржини — головні герої його творів про природу. Облітає під вітром жоржина, Знов печаль на небеснім чолі…

Наша українська мова схожа на вінок із квітів, що увібрали в себе усі кольори веселки. У ньому переплелися і велична історія нації, і волелюбне прагнення до щасливого майбуття, і лірична духовність, і патріотична незламність, і біль втрат, і зоряність злетів. Життя і серце нації відбилося у нашій мові, яка за красою своєю визнана однією з найбагатших, наймилозвучніших у світі.

Л. Глібов Народився в с. Веселому Подолі на Полтавщині в родині поміщицького управителя. Закінчив Полтавську гімназію та Ніжинський ліцей вищих наук. Працював учителем, був редактором газети «Черниговский листок». За просвітницьку діяльність переслідувався урядом. Основну частину життя прожив у Чернігові.

Твір за оповіданням «Фєдько-халамидник» В. Винниченка. Перш ніж відповісти на це питання, треба з’ясувати, що то за людина була Толик, і, можливо, спробувати його зрозуміти. Ось що каже Володимир Винниченко про нього: «А найбільше доставалося за Толю. Толя був син хазяїна того будинку, де вони жили. Цебула дитина ніжна, делікатна, смирна. Він завжди виходив трошки боязко, жмурився від сонця й соромливо посміхався своїм невинними синіми очима. Чистенький, чепурненький…». І йому подобалися їхні забавки. Та наприклад, коли була сильна злива і діти гуляли під дощем, стр: бали в калюжі, вишукували різні залізячки у струмках, Толі теж х тілося бути з ними. Він теж хотів розділяти радість і тому виходи на вулицю і приєднувався до хлопців.

Твір за оповіданням «Федько-халамидник». В. Винниченко Народився ус. Великий Кут Херсонської губернії. Навчався у класичній гімназії, звідки був виключений за політичну неблагонадійність. У 1900 році склав екстерном іспити у Златопільській гімназії і вступив на юридичний факультет Київського університету. У 1902 році заарештований за революційну діяльність, виключений з університету без права проживання у Києві. 1905 року все ж таки складає іспити і отримує диплом про вищу освіту. З 1907 по 1914 роки проживає за кордоном, починає друкувати перші твори. У 1917 році повертається в Україну, стає одним із керівників Центральної Ради, аз 1918по 1919роки очолює уряд Директорії. У 1919 році був змушений емігрувати. Жив у Австрії, де працював редактором тижневика «Нова доба», а потім у Франції. Помер у с. Мужен на півдні Франції.

Душа нашого українського народу наділена лагідністю природним тактом,: тонким розумом, поетичним світовідчуттям, здатністю жартувати. Саме маючи на увазі ці особливості національного характеру, і створив Степан Васильченко образи людей, яким властиве почуття гумору («Свекор»), змалював життєві комічні ситуації («Басурмен»).