Шкільні твори з української літератури 6 класс

Кобзарі, лірники, бандуристи у своїх думах і піснях відтворили історію українського народу, героїчні і трагічні її сторінки, емоційно піднесено оспівали життя людей. Одні з них мандрували селами, інші приставали до козаків і супроводжували їх у походах. Кобзарі завжди були там, де вирішувалася доля країни і простих людей. Вони були не тільки свідками, а й учасниками народних повстань. Кобзарі творили, боролись і вмирали, як сотні козаків-повстанців.

Серед людей переважають ті, без кого епоха могла б спокійно обійтися. Нічого важливого вона б не втратила. Але, на щастя, є й такі, які стають її творцями, її суттю. Саме за ними історія звіряє свої емоції, помисли і діяння. Такими людьми були перші в Україні підприємці-цукрозаводчики Платон Симиренко та Кіндрат Яхненко. Вони утворили фірму, яка протягом багатьох років дбала про простих людей-бідняків.

Глибоко мудрі слова князя Володимира Мономаха не тільки не застаріли, а й є надзвичайно актуальними на початку III тисячоліття. Велику цінність, на мою думку, складають для нас, юних, всі три частини “Повчання”. Князь, який гаряче вірив у Бога, навчає нас щоденно в молитвах славити Творця за його неоціненні дари. Тільки каяттям, сльозами і молінням ми здобудемо перемогу над усім гріховним.

Чи може видатний український підприємець-патріот Василь Симиренко служити взірцем для нашого покоління в сьогоднішній Україні? Безперечно! Бо його благодійність — це найвищий вияв людяності. Звичайно, зустрічаються з-поміж сучасних багатих людей ті, які діляться з бідними без втрат для себе. Але їм необхідно збагнути, що спонукали Василя Федоровича до меценатства особливий стан душі, християнський гуманізм. Найбагатша людина Російської імперії вела “майже аскетичний спосіб життя”! Це справді варто наслідувати!

Самые популярные статьи:

Ще з дитячих літ формувався характер майбутнього гетьмана України. Виростав він на глухому хуторі, серед дикого степу. Жити тут було небезпечно, бо будь-якої миті могли напасти вороги. Щоб вижити — потрібно було боротися. Цього і навчав Михайло Хмельницький свого сина. Змалечку хлопець не розлучався з рушницею, виростав сміливим і завзятим. Проте батько хотів бачити свого Бог-данка не тільки відважним, але й освіченим, тому й віддав його вчитися в єзуїтську колегію. Та манила хлопця козацька вольниця — Запорозька Січ. Саме там можна було навчитися військової справи і стати захисником рідної землі.


6 из 71234567

Наверх