Поиск по сайту
Творчі шкільні твори з української літератури 10 класс
Спостерігаю стрімкий красивий осінній захід сонця. Ще зелені дерева, але вже з пожовклим листям накриває велика тінь передвечірніх сутінків. Вона повільно насувається, мов поглинає у себе все, позбавляючи сонячного світла. Сонце останніми променями прощається з землею і ховається за обрієм.
У Шевченкових поезіях, написаних після повернення із заслання, все частіше звучать біблійні мотиви, Кобзар звертається до переспівів із Святого Письма, зокрема до біблійної історії, наслідування біблійних пророцтв. Так з’являється «Подражаніє 11 псалму», «Подражаніє Ієзекіїлю. Глава 19», «Осії глава XIV подражаніє». Прочитання цих творів дає розуміння того, що Біблія входить у поезії Кобзаря не просто як данина традиції, а як намагання донести пам’ятку християнської культури до свідомості рідного народу, до того ж його рідною мовою, осмислити шлях українців у світі крізь призму вічної символіки.
Спогади живуть у нас. Спогади поховані в нас. Спогади сховані в нас. Спогади є нашим минулим, тим, що залишилось від минулих подій, почуттів, думок. Гуляючи алеями свого духу, слухаючи музику своєї душі, ми стоїмо в їх тіні. Людина без спогадів — людина без минулого. Деякі змушують нас червоніти й понині, щось згадуємо ми зі сміхом, інші ми називаємо найкращими у своєму Житті.
Василь Стус — поет ліричного складу, в нього майже немає сюжетних творів. Здебільшого його вірші — медитації (цей термін має вже бути відомий одинадцятикласникам, але варто повторити в разі потреби, пригадати медитативні поезії Т. Шевченка, І. Франка, М. Рильського, Д. Павличка, І. Драча, Ліни Костенко, інших поетів). Характерна для Стуса метафоричність образного мислення є дещо незвичною для відомої учням поезій тому твори його сприймаються інколи важко.
Новела «Я» має ліричний зачин. Саме з нього постає зримий, реальний образ Матері: «З далекого туману, з тихих озер загірної комуни шелестить шелест: то йде Марія». Зринає той образ як спогад, як марення в стомленого в жорстоких битвах її сина, приходить до нього, коли він має хвилинку для перепочинку. І серед асоціативних химерних сплетінь з’являється’ образ матері: «Воістину моя мати — втілений прообраз тієї надзвичайної Марії, що стоїть на гранях невідомих віків.
Обидва твори — трагедійного звучання. Для новели «Мати» письменник вибирає іншу форму вираження. В ній наявний міфологічний струмінь. Навіть сам початок твору нагадує розлогий зачин народної казки: «Батько цих бойових хлопців помер дуже давно — так давно, що й не скажеш…» І сама характеристика образів теж іде від казки:
М. Хвильовий — письменник, народжений революцією, нею покликаний до творчості. Тому революція в його творах часто з’являється в образі Матері, в образі Марії, в образі Жінки. Своєрідним символом, вірніше, справжнім образом революції виступає жінка в новелі «Кіт у чоботях», товариш Жучок. З глибокою задушевністю, сонячною привабливістю малює митець отого «кота в чоботях», товариша Жучка — жінку, яка поряд із самовідданими борцями безстрашно долає труднощі, аби вибороти щасливе майбуття людині.