У повісті А. П. Платонова «Котлован» піднімається одна з найважливіших проблем російської літератури XX століття – проблема прилучення людини до нового життя.

Герой Платонова Вощев попадає в бригаду, що повинна вирити котлован. Читач довідається, що раніше Вощев працював на заводі, але був звільнений відтіля за те, що задумався над «планом загального життя». Таким чином, на самому початку повісті з’являється традиційний для російської народної творчості образ шукача щастя й правди. Дійсно, Вощев саме народний мислитель, і про це свідчить навіть той стиль, яким написані епізоди, що ставляться до цього героя. Платонов використає газетні штампи, адже Вощев, видимо, не читав нічого, крім газет і гасел. Вощев тужить через те, що ніхто не може пояснити йому, у чому полягає сенс життя. Однак незабаром він одержує відповідь на це питання: робітники-грабарі пояснюють йому, що сенс життя – у роботі.