Історія України рясніє трагічними сторінками, мужніми постатями, серед яких виділяються не тільки добре відомі знамениті постаті ватажків, а й не менш героїчні захисники свого краю, що їх ніхто на ймення не знав, але вони мужньо й самовіддано полягли в боротьбі за свободу. Саме таких героїв зобразив М. Старицький в історичній повісті «Облога Буші».

Поезія Олександра Твардовського стала однією з яскравих сторінок історії російської літератури XX століття, сама доля цієї людини і поета глибоко символічна. О. Твардовський увійшов в літературу в середині 20-х років. У своїй ранній творчості поет оспівував нове сільське життя, колгоспне будівництво, одну зі своїх ранніх поем він назвав «Шлях до соціалізму».

Початок твору подається на осіннії народних переказів, легенд про Богдана Хмельницького: як він служив конюшим у Потоцького, як він викрав листи у Барабаша. Величко докладно зупиняється на підготовці до бою козаків з ворогом, описує саму битву під Жовтими Кодами: «Наконец всех поляков Хмельницкого оружіе разорило, и едним з них тим же на Жолтой Воде жити и гнити повелело, а другим правую стезю до Криму показало, от якого погрому не десятка человека поляков не спаслося».

Про український футуризм почали згадувати порівняно недавно. Проте не слід забувати, що у 10—30 роки XX століття це була потужна авангардна течія у нашій літературі. Очолював групу футуристів Михайло Семенко. Людина-блискавка, людина, яка вміла робити мертві петлі у поетичному небі, людина, яка стверджувалась і вдосконалювалась, розробляючи власний неповторний стиль. Разом із тим поет мав вразливу душу, яку можна порівняти зі злетом «несмілого» білого метелика (вірш «Метелик»).