Чацкий – перший у російській літературі образ позитивного героя свого часу, що втілив типові риси покоління передової дворянської молоді. Образи волелюбних героїв, борців за загальне благо й особисту незалежність створювали раніше декабристи, Пушкін в «Кавказькому бранці», але вони були абстрактної, позбавленої живої плоті романтичними символами,., Образ Чацкого, сумного, самотнього у своїй іронії, мрійливого, був створений на заході царювання Олександра Першого, напередодні повстання. Це людина, що завершує епоху Петра Першого «і силкується розглянути, принаймні на обрії, обітовану землю».
Світ слова і музики – це із області вічного Наш сьогоднішній урок про вічне. А щоб проникнути у світ вічного, як писав поет Рилєнков, “…мало увидеть, нужно всмотреться, чтоб ясной любовью наполнилось сердце”, “…мало услы шать, вслушаться нужно, чтоб в душу созвучья нахлынули дружно.”
Смерть для Маленького принца, на мою думку, нічого не означала. Він говорив: „Я помру, але я не покину тебе.” Хоча він і мертвий, але у душі і для свого друга буде живим. Хоча у нього такий вигляд, наче йому кепсько… наче він вмирає. Він думав, що це буде славно. Він буде дивитися на зірки і це буде так кумедно. Та коли людина втрачає життя, усе навколо помирає, а для цієї людини навпаки. Зірки для неї будуть струмочками, які даватимуть йому воду.
Бути людиною – це й означає відчувати, що ти за все відповідаєш. Палати від сорому за злидні, хоча вони, здавалося б існують і не з твоєї вини. Пишатися перемогою, яку здобули товариші. І знати, що, кладучи камінь, допомагаєш будувати світ.
Л: Добрий день!
Мп: Добрий день ( озирається) Хто ти?
Л: Я – лис.
Мп: Пограйся зі мною. Мені так сумно.
Л: Я не можу з тобою гратись. Я не приручений.
Мп: А що означає приручити?
Л: Це давно забуте поняття. Воно означає привернути до себе.
Мп: Привернути до себе?
У Сибіру, де ріки петляють, а потім розпадаються на кілька розвилок, є поняття «матера». Так називають основний плин, стрижень ріки. Звідси і Матера у Валентина Распутіна, що має один загальний корінь зі словами майстерність, матерість. Автор показує, що мовна назва старого селища закладена розумом і почуттям народу. Матера, що зрослась своїм ім’ям не тільки із землею, але і з людьми, повинна зникнути. Вона стане дном прийдешнього моря. Дома, городи, луги, цвинтар – все це піде під воду навічно. А це – смерть. І тому всі людські справи і турботи в ці останні дні села оголилися. Кожне слово знайшло різку виразність і первісний зміст.
Творчість письменника, кінорежисера і актора В. М. Шукшина привертає увагу гостротою постановки споконвічної проблеми про сенс життя, про неминущі духовні цінності людини – її моральні ідеали, честь, борг, совість. У його добутках одне із провідних місць займають долі людей незвичайних, зі складними характерами – «чудиков», як він їх називає, що прагнуть осягти рухи власної душі, сенс життя. Такий головний герой оповідання «Чудик».