Шкільні твори з зарубіжної літератури
Прометей — справжній герой, титан. Для того, щоб покращити життя людей, він пожертвував собою. Перші люди жили в печерах, замерзали, не їли нічого смачного — вони ще не знали мисливства та не мали вогню. У Прометея було добре благородне серце. Він навчив людей будувати домівки, приручати тварин та робив для них усе, що знав сам. Люди тепер знали, як знайти шлях по зорях, як добувати із землі мідь, золото й срібло. Прометей не побоявся Для людей викрасти вогонь із оселі батька. У порожній очеретині він. приніс людям невеличку іскру, і відтоді засяяли веселі вогнища на землі. Але дуже розгнівався Зевс і наказав прикути титана до скелі на довгі століття.
Майже кожен народ із давніх-давен має перекази, де реальне переплітається з фантастичним. У міфах діють боги й напівбоги, титани, фантастичні тварини, відбуваються різні дива. У багатьох давньогрецьких міфах розповідається про народження богів. Це істоти, які в уяві людей поєднувалися з різними природними явищами: громом, блискавкою, сонцем, водою. Давні греки уявляли вищих істот схожими на людей. Вони також придумали міфи про походження людей.
Чацкий – перший у російській літературі образ позитивного героя свого часу, що втілив типові риси покоління передової дворянської молоді. Образи волелюбних героїв, борців за загальне благо й особисту незалежність створювали раніше декабристи, Пушкін в «Кавказькому бранці», але вони були абстрактної, позбавленої живої плоті романтичними символами,., Образ Чацкого, сумного, самотнього у своїй іронії, мрійливого, був створений на заході царювання Олександра Першого, напередодні повстання. Це людина, що завершує епоху Петра Першого «і силкується розглянути, принаймні на обрії, обітовану землю».
Світ слова і музики – це із області вічного Наш сьогоднішній урок про вічне. А щоб проникнути у світ вічного, як писав поет Рилєнков, “…мало увидеть, нужно всмотреться, чтоб ясной любовью наполнилось сердце”, “…мало услы шать, вслушаться нужно, чтоб в душу созвучья нахлынули дружно.”
Самые популярные статьи:
Смерть для Маленького принца, на мою думку, нічого не означала. Він говорив: „Я помру, але я не покину тебе.” Хоча він і мертвий, але у душі і для свого друга буде живим. Хоча у нього такий вигляд, наче йому кепсько… наче він вмирає. Він думав, що це буде славно. Він буде дивитися на зірки і це буде так кумедно. Та коли людина втрачає життя, усе навколо помирає, а для цієї людини навпаки. Зірки для неї будуть струмочками, які даватимуть йому воду.