Кілька слів епіграфа бувають, як правило, покликані натякнути читачеві на щось особливо важливе для автора. Це може бути й історичне значення зображуваного, і специфіка художнього втілення, і глобальна філософська проблема, розв’язувана в добутку. Епіграф роману «Майстер і Маргарита», по суті справи, є коротким формулюванням основної ідеї подальшого оповідання, укладеної в констатації безсилля людини перед вищим законом долі й неминучістю справедливого всім живучої щодо їхніх думок, емоцій і вчинків. Сам роман з усіма його сюжетними лініями і їхніми вигадливими поворотами, безліччю зовсім різних героїв, контрастними пейзажами й міркуваннями про дріб’язки повсякденності перетворюється в розгорнуте, детальне дослідження й підтвердження «первісної гіпотези». При цьому образи, що виникають у сюжетно-філософській картині роману, уписуються в неї настільки органічно, що не виникає сумнівів у їхній вірогідності.