Ні, і не під далеким небозводом, і не під захистом далеких крив, – Я була тоді з моїм народом, там, де мій народ, до нещастя, був. Ганна Андріївна Ахматова… Це ім’я зараз відомо, мабуть, всім, навіть не аматорам поезії. Від прабаби, татарської княгині Ахматової, іде цей знаменитий псевдонім, яким вона замінили прізвище Горенко. Народилася Ганна Андріївна під Одесою. Однорічною дитиною була перевезена на північ – у Царське Село. Найважливішими моментами дитинства вона називала враження про Царськосільські парки, Херсонес, море, навчання читанню по абетці Лева Толстого, перший вірш, написаний в одинадцять років. Далі – навчання, шлюб з Гумільовим, поїздки в Париж, де вона знайомить із  Модильяні, подорож по Італії, народження сина, «Бродячий Собака», Сталін, репресії, страждання, війна, доповідь Жданова, гоніння, світове визнання й… багато, багато інших яскравих вражень життя. Де, як на синусоїді, чергуються сльоти й падіння.