Шкільні твори з зарубіжної літератури 10 клас

Творчий шлях Булгакова повний драматизму. У літературу він вступив, маючи багатий життєвий досвід. Після університету, який він закінчив по медичній частині, Булгаков працював земським лікарем у Нікольській лікарні Сичевського повіту. В 1918- 1919 роках він виявився в Києві й був свідком петлюрівської «Одиссеї». Ці враження відбилися в багатьох його романах, аж до роману «Біла гвардія» і п’єси «Дні Турбіних». Булгаков не відразу прийняв революцію. Після війни Булгаков почав працювати в театрі й газетах. Приїхавши в Москву восени 1921 року, Булгаков зайнявся журналістикою. Булгаков прагнув вирішувати найгостріші проблеми часу, бути оригінальніше й у філософських поглядах, і в сатирі. Результатом цього були гострі протиріччя в його добутках. Одним з них і було «Собаче серце».

На жаль, як не суперечить це самосвідомості москвича, для великого Майстра російської літератури Михайла Булгакова Москва не була рідним містом. Справедливість даного твердження необхідна, якщо поняття «рідний» асоціювати лише з географією місця народження, адже, як відомо, письменник народився в Москві. Однак можна й, мабуть, повинне вкладати в це слово більше широкий зміст, тим більше якщо мова йде про Булгакова.

На частку творів Булгакова випала непроста доля. При житті автора були опубліковані лише перша частина його роману «Біла гвардія», книга фантастичної й сатиричної прози, цикл оповідань «Записки юного ворога» і численні газетні фейлетони. Тільки в шістдесяті роки до письменника прийшла широка популярність і, на жаль, посмертна слава. Народився Михайло Опанасович у Києві на Воздвиженській вулиці в травні 1891 року. Батько його був викладачем Духовної академії, мати в молодості працювала вчителькою. Будинок на Андріївському спуску, атмосфера сімейного тепла, інтелігентності й освіченості назавжди залишилися у свідомості письменника.

«Майбутнє світле й прекрасне», – писав у своєму відомому романі «Що робити?» ідеолог російської революції Н. Г. Чернишевський. З ним погоджувалися багато російських письменників минулого сторіччя, що створили свої варіанти соціальних утопій, а саме: Л. Н. Толстой і М. О. Некрасов, Ф. М. Достоєвський і М. С. Лєсков. XX століття внесло в цей хор письменницьких голосів свої корективи: у нашу історію прийшло те, що одержало назву епохи тоталітаризму. Прикрасивши себе гаслами про соціалістичний рай на землі, революційна влада проголосила верховенство політики над мистецтвом, наукою, над людською особистістю з її неповторним духовним світом. У зв’язку із цим література розглядалася всього лише, як слухняний інструмент політичного режиму. Але навіть у таких тяжких умовах справжній художник залишав за собою право безстороннього суду над часом і людьми. Приклад тому – роман Євгенія Івановича Замятіна «Ми», що побачив світло в далекому   1925 році.

Самые популярные статьи:

Кілька слів епіграфа бувають, як правило, покликані натякнути читачеві на щось особливо важливе для автора. Це може бути й історичне значення зображуваного, і специфіка художнього втілення, і глобальна філософська проблема, розв’язувана в добутку. Епіграф роману «Майстер і Маргарита», по суті справи, є коротким формулюванням основної ідеї подальшого оповідання, укладеної в констатації безсилля людини перед вищим законом долі й неминучістю справедливого всім живучої щодо їхніх думок, емоцій і вчинків. Сам роман з усіма його сюжетними лініями і їхніми вигадливими поворотами, безліччю зовсім різних героїв, контрастними пейзажами й міркуваннями про дріб’язки повсякденності перетворюється в розгорнуте, детальне дослідження й підтвердження «первісної гіпотези». При цьому образи, що виникають у сюжетно-філософській картині роману, уписуються в неї настільки органічно, що не виникає сумнівів у їхній вірогідності.


14 из 14567891011121314

Наверх