Товары

Карпенко-Карий (1845—1907). Іван Карпович Тобілевич

16.01.2010

Справжнє ім’я — Іван Карпович Тобілевич (псевдонім Карпенко-Карий поєднує в собі ім’я батька та улюбленого літературного персонажа Гната Карого — героя п’єси Т. Шевченка «Назар Стодоля»). Карпенко-Карий народився 29 вересня 1845р. в с. Арсенівка Бобринецького повіту на Херсонщині в родині зубожілого дрібного шляхтича, управителя поміщицького маєтку. Хлопещ» навчався в Бобринецькому повітовому училищі, потім 1859 р. працював писарчуком станового пристава в містечку Мала Виска, пізніше став канцеляристом міської управи.

У 1864 р. влаштувався на службу до повітового суду, наступного року переїхав до Єлисаветграда, де працював столоначальником повітового поліцейського управління, брав участь у аматорських виставах Тарновського, публікував літературно-критичні статті, став членом нелегального народовольського гуртка Опа-наса Михалевича.

У 1870 р. І. Карпенко-Карий одружився з Надією Тарковською (внучатами племінниками Н. К. Тарковській доводяться відомі російські митці — поет Арсеній Тарковський та його син, відомий кінорежисер Андрій Тарковський). У 1883р. в альманасі «Рада» надрукував оповідання «Новобранець», підписане псевдонімом Гнат Карий. За неблагонадійність І. Карпенка-Карого звільнили з посади секретаря поліції. Він вступив до трупи МСтарицького.

У 1884 р. — був заарештований і засланий до Новочеркаська. Спочатку працював ковалем, пізніше відкрив палітурну майстерню, де займався оправленням книжок. У засланні написав свою першу драму «Чабан» («Бурлака»), а також п’єси « Бондарівна», «Розумний і дурень», «Наймичка», «Безталанна». Протягом 1886—1887 рр. І. Карпенко-Карий опублікував п’єси «Бондарівна», «Розумний і дурень», «Наймичка», «Безталанна», «Мартин Боруля». Протягом 1900—1904 рр. І. Карпенко-Карий створив власну Труну, написав п’єси «Хазяїн», «Суєта», «Житейське море». У 1906р. І. Карпенко-Карий захворів, залишивши сцену, викав на лікування до Німеччини. 15 вересня 1907 р. він помер у Берліні. Тіло перевезене к Україну і поховане на кладовищі в с. Карлюжини біля хутора.

У комедії «Сто тисяч» викривається патологічна зал вість багатія Герасима Калитки, який добре розуміє, що йор гатство створюється працею наймитів, їх нещадною експлу» єю, проте шкодує.для них поживної страви, навіть шматка: Щодо цього яскравим прикладом є колоритна сцена, в якій  троспективно йдеться про один з епізодів життя Герасима: ьщ ючи дочку заміж, Калитка порушує дану раніше сватам обіцни З цього приводу на весіллі зчинилася бійка, в якій Герасимову били два зуби, проте він вважає, що «перемога» дісталася нон адже гроші залишились у нього. Герасим на всьому експлуатує і наймитів, і членів своєї сім’ї, скуповує земл, які розорюються. Він вважає, що панські «примхи» і стає причиною занепаду «дворянських гнізд», а тому й заявляє: «Я  буду панувать, ні! Як їв борщ та кашу, так і їстиму, як мазав чоботи дьогтем, так і мазатиму, а зате всю землю навкруги скушяю. Тому він і погоджується на придбання за безцінь ста тисяч карбованців. Коли ж при цій операції Калитка був ошуканий шахраями, то кинувся вішатися.

ОСНОВНІ ТВОРИ: Комедії «Мартин Боруля», «Сто тисяч», «Хазяїн», «Безталанна», «Наймичка», трагедії «Бондарівна», «Чалий».

Понравилось сочинение » Карпенко-Карий (1845—1907). Іван Карпович Тобілевич, тогда жми кнопку

  • Рубрика: Біографії писменників
  • Сочинение нашли по слову:

  • Самые популярные статьи:



    Домашнее задание на тему: Карпенко-Карий (1845—1907). Іван Карпович Тобілевич.

    
    Наверх