“Книга пісень” Гейне
22 Янв2010
У художньому відношенні розділ “Знову на батьківщині” — найцінніша частина збірки. Поет шукає забуття в мандрах. Причиною тому — нерозділене кохання. Він повертається до рідного міста, несподівано зустрічається з родиною колишньої коханої. Оживають згаслі спогади. Головна тема розділу — змалювання недооцінки суспільством високих душевних якостей героя. Гейне страждав від невизнання себе як особистості. Поет пише, що тільки прості та щирі люди можуть оцінити всю глибину і красу його душі:
- Вродливице рибачко,
- До суші плинь в човні,
- Зостанься тут поруч зі мною
- І руку дай мені.
- Прилинь до мого серця
- І страх даремний забудь, —
- Щодня ж у дикім морі
- Ти прокладаєш путь.
- Як море, в мене серце —
- Нуртує і кипить,
- І скарб чудових перлів
- На дні його лежить.
- (”Вродливице рибачко…” Переклав Дм. Паламарчук)
Тема спогадів підкреслює самотність та неприкаяність поета. Він бачить себе в минулому, переживає колишній біль: Ніч тиха, всі вулиці в сні спочивають, Колись моя люба в цій хаті жила; її вже немає, її тут не знають, Оселя ж лишилася та, що й була. І там хтось стоїть, вгору глянув, здригнувся І в розпачі руки ламає свої; Ось місяць його освітив, —я жахнувся: Обличчя і постать у нього мої!
- Ти, марище зблідле, ти, тінь моя власна!
- Нащо мене дражниш коханням моїм?
- І так не забута година нещасна,
- Як серцем я рвався на місці оцім.
- («Ніч тиха…» Переклала Леся Українка)
Переважна більшість віршів збірки написана в дусі народних пісень. Цим і пояснюється її назва — “Книга пісень”. Гейне в народній пісні віднайшов потрібні йому художні образи і поетичні засоби. Так, у вірші “Не знаю, що стало зо мною…” ключовим є традиційний для німецького фольклору образ Лорелеї — дівчини-сирени з Рейну, що чарувала рибалок своїм співом:
- Не знаю, що стало зо мною,
- Сумує серце моє,
- Мені ні сну, ні спокою
- Казка стара не дає.
- Повітря свіже — смеркає,
- Привільний Рейн затих;
- Вечірній промінь грає
- Ген на шпилях гірських.
- Незнана красуня на кручі
- Сидить у самоті,
- Упали на шати блискучі
- Коси її золоті.
- Із золота гребінь має
- І косу розчісує ним,
- І дикої пісні співає,
- Не співаної ніким.
- В червні рибалку в цю пору
- Поймає нестерпний біль,
- Він дивиться тільки вгору —
- Не бачить ні скель, ні хвиль.
- Зникають в потоці бурхливім
- І човен, і хлопець з очей,
- І все це своїм співом
- Зробила Лорелей.
- (Переклав А. Первомайський)
Розмір вірша, яким найчастіше користується поет у «Книзі пісень», наближений до народного і має назву дольник. Він відрізняється від класичних літературних розмірів нерівномірними пропусками складів. Дольник у Гейне заснований на трискладовому силабо-тонічному розмірі. Так, у вірші «Хотів би я в слово єдине…» метричною основою, на якій формується дольник, є тристопний амфібрахій:
- Хотів би я в слово єдине
- Вмістити всю думу смутну,
- Віддать його вільному вітру —
- Нехай би відніс вдалину.
- Нехай би печаль в отім слові
- До тебе моя попливла,
- Щоб ти її кожну хвилину
- Почути, кохана, могла.
- І навіть, коли серед ночі
- Заплющиш ти очі ясні,
- І тут щоб знайшло моє слово
- Тебе у найглибшому сні.
- (Переклав Л. Первомайський)
Страницы: 1 2
Понравилось сочинение? Сохрани в закладках сайт еще пригодится - » “Книга пісень” Гейне

Самые популярные статьи:
Домашнее задание на тему: “Книга пісень” Гейне.