“Книга пісень” Гейне

У художньому відношенні розділ “Знову на батьківщині” — найцінніша частина збірки. Поет шукає забуття в мандрах. Причиною тому — нерозділене кохання. Він повертається до рідного міста, несподівано зустрічається з родиною колишньої коханої. Оживають згаслі спогади. Головна тема розділу — змалювання недооцінки суспільством високих душевних якостей героя. Гейне страждав від невизнання себе як особистості. Поет пише, що тільки прості та щирі люди можуть оцінити всю глибину і красу його душі:

• Вродливице рибачко,
• До суші плинь в човні,
• Зостанься тут поруч зі мною
• І руку дай мені.
• Прилинь до мого серця
• І страх даремний забудь, —
• Щодня ж у дикім морі
• Ти прокладаєш путь.
• Як море, в мене серце —
• Нуртує і кипить,
• І скарб чудових перлів
• На дні його лежить.
• (”Вродливице рибачко…” Переклав Дм. Паламарчук)

Тема спогадів підкреслює самотність та неприкаяність поета. Він бачить себе в минулому, переживає колишній біль: Ніч тиха, всі вулиці в сні спочивають, Колись моя люба в цій хаті жила; її вже немає, її тут не знають, Оселя ж лишилася та, що й була. І там хтось стоїть, вгору глянув, здригнувся І в розпачі руки ламає свої; Ось місяць його освітив, —я жахнувся: Обличчя і постать у нього мої!

• Ти, марище зблідле, ти, тінь моя власна!
• Нащо мене дражниш коханням моїм?
• І так не забута година нещасна,
• Як серцем я рвався на місці оцім.
• («Ніч тиха…» Переклала Леся Українка)

Переважна більшість віршів збірки написана в дусі народних пісень. Цим і пояснюється її назва — “Книга пісень”. Гейне в народній пісні віднайшов потрібні йому художні образи і поетичні засоби. Так, у вірші “Не знаю, що стало зо мною…” ключовим є традиційний для німецького фольклору образ Лорелеї — дівчини-сирени з Рейну, що чарувала рибалок своїм співом:

• Не знаю, що стало зо мною,
• Сумує серце моє,
• Мені ні сну, ні спокою
• Казка стара не дає.
• Повітря свіже — смеркає,
• Привільний Рейн затих;
• Вечірній промінь грає
• Ген на шпилях гірських.
• Незнана красуня на кручі
• Сидить у самоті,
• Упали на шати блискучі
• Коси її золоті.
• Із золота гребінь має
• І косу розчісує ним,
• І дикої пісні співає,
• Не співаної ніким.
• В червні рибалку в цю пору
• Поймає нестерпний біль,
• Він дивиться тільки вгору —
• Не бачить ні скель, ні хвиль.
• Зникають в потоці бурхливім
• І човен, і хлопець з очей,
• І все це своїм співом
• Зробила Лорелей.
• (Переклав А. Первомайський)

Розмір вірша, яким найчастіше користується поет у «Книзі пісень», наближений до народного і має назву дольник. Він відрізняється від класичних літературних розмірів нерівномірними пропусками складів. Дольник у Гейне заснований на трискладовому силабо-тонічному розмірі. Так, у вірші «Хотів би я в слово єдине…» метричною основою, на якій формується дольник, є тристопний амфібрахій:

• Хотів би я в слово єдине
• Вмістити всю думу смутну,
• Віддать його вільному вітру —
• Нехай би відніс вдалину.
• Нехай би печаль в отім слові
• До тебе моя попливла,
• Щоб ти її кожну хвилину
• Почути, кохана, могла.
• І навіть, коли серед ночі
• Заплющиш ти очі ясні,
• І тут щоб знайшло моє слово
• Тебе у найглибшому сні.
• (Переклав Л. Первомайський)

 

Страницы: 1 2

Понравилось сочинение? Сохрани в закладках сайт еще пригодится - » “Книга пісень” Гейне

Рубрика: Шкільні твори з зарубіжної літератури 10 клас

Сочинение нашли по слову: Гейне Генрих