Легенди про Богоматір: «Скорбна мати» Павла Тичини й «Марія» Уласа Самчука

—        Сонце! — каже вона. — Сонце!.. Дивися, Гнате, яке сонце. Ба

чив ти коли таке сонце?..

Кінчики проміння опалюють сухі жили руки, б’ють у запалі очі, нідбарвлюють срібло волосся. Марія не жмурить очей. (…) Гнат мовчки сидить, і в душі його воскресають мертві з гробів, встають з домовини люди, далекі, забуті, розкидані по всій землі. Встають радісні і сліпають радісні пісні. Гнат усміхається. Після здіймає свою руку, бере у неї Маріїну, ту, шо до сонця знялася, і лагідно, довго цілує її. (…)

—        Цілую руку матері. Цілую святість велику. Цілую працю!».

Схожість цих творів може йти й від наслідування, оскільки збірки

І виходили в Галичині й, напевне, були відомі Самчукові, хоча треба наголосити, що роман Самчука є цілком самостійним твором. Нідстань, відмінні політичні умови, різна партійна й конфесійна на-чежність (православний містик-універсаліст, уенерівець Тичина в ре-нолюційній Україні й греко-католик, оунівець Самчук у Чехословач-чіімі) не завадили спільності художнього мислення митців. У розглянутих текстах через апокрифи про Богоматір обидва літератори подають вражаючу й величну візію трагедії українського суспільства, тор-іуроианого революцією чи голодомором.

Страницы: 1 2

Понравилось сочинение? Сохрани в закладках сайт еще пригодится - » Легенди про Богоматір: «Скорбна мати» Павла Тичини й «Марія» Уласа Самчука

Рубрика: Творчі шкільні твори з української літератури 11 класс