Новые сочинения

  • Товары

    Малюк Цахес на прізвисько Циннобер. Переказ стисло

    22.01.2010

    Події відбуваються у вигаданому князівстві Керепес, де колись заходами князя Пахнуція Великого було запроваджено “освіту”. Сплинули роки, і плоди “освіти” наочно зримі: в місцевому університеті пояснюють природу за допомогою фізичних дослідів, роблять дивовижні відкриття на зразок того, що “темнота походить від нестачі світла”. Серед молоді поширене чинопочитання, прагнення зробити службову кар’єру та збагатитися.

     Серед цих симпатичних, але обмежених людей залишився один, який зберігає в душі вірність природі, сприймає серцем її музику. Це студент Бальтазар. Серед чарівників також не всі зникли із “освіченої держави”. Це фея Рожа Гожа та маг Проспер Альпанус. Прагнучи допомогти маленькому каліці Цахесу, фея Рожа Гожа наділяє його чудесним даром — трьома вогненно-блискучими волосками. Віднині все те хороше, що роблять інші люди, приписуватиметься Цахесу-Цінноберу. Але в обивательському суспільстві цей щедрий дар виявився фатальним. Він не приносить щастя Цахесу, який залишається грубим і злобним створінням; він робить нещасними і багатьох інших людей, яких цей карлик “обкрадає.

    РОЗДІЛ 1

    Маленький виродок. Небезпека, що загрожувала пасторово-му носові. Як князь Пафнутій запроваджував у своїй країні освіту, а фея Бельверде потрапила до притулку шляхетних дівчат. Те, що на перший погляд можна було цілком сприйняти за химерно скручений цурпалок дерева, було ніщо інше, як спотворений малюк якихось дві п’яді на зріст, що досі лежав у коробі впоперек, а тепер виліз і борсався у траві. Голова у потвори глибоко запала між плечима, на спині виріс горб, як гарбуз, а зразу ж від грудей звисали тонкі, немов ліщинові палички, ноги, тож весь він був схожий на роздвоєну редьку. На обличчі неуважне око нічого і не розгледіло, але, придивившись пильніше, можна було помітити довгий гострий ніс, що витикавсь з-під чорного скошланого чуба, пару маленьких чорних очиць, що виблискували на зморщеному, як у старого, обличчі, — проява, та й годі. І ось як жінку, прибиту горем, зморив глибокий сон, а син її борсався при ній, трапилося так, що панна Рожа-Гожа, патронка поблизького притулку, саме тою дорогою верталася з прогулянки. Вона зупинилась, побачивши бідолашну жінку з сином, а що з натури була побожна і жаліслива, то дуже зворушилась.

    — О Боже милостивий! — почала вона. — Скільки горя й злиднів є ще на землі! Нещасна жінка! Навряд чи вона й рада, що живе на світі, бо працює понад силу, а голод і турботи геть її пригнітили! Аж тепер я відчула, яка я убога та безсила! Ах, коли б я могла допомогти так, як хотілося б! Але тим, що в мене ще залишилось, тим невеличким хистом, якого ворожа сила не спромоглася вкрасти в мене і знищити, я ще володію і до кінця скористаюся ним, щоб залагодити, сердего, твоє горе. Бо коли б я навіть і мала гроші, вони б тобі не стали в пригоді, а може, й довели б до іншої біди. Тобі і твоєму чоловікові не судилося багатство, а кому воно не судилось, у того червінці щезають з кишені хтозна-як, лише гризоту йому завдають, і чим більше золота йому перепадає, тим він стає біднішим. Але я знаю: над усе лихо, над усі нестатки гризе твоє серце думка про цю малу потвору, що висить на тобі зловісним тягарем, який ти мусиш нести ціле своє життя. Струнким, гарним, дужим, розумним цей хлопець ніколи не буде, але чи не вдасться мені допомогти в інший спосіб?

    Панна сіла на траву і взяла малюка на коліна. Злий виродок борсався, пручався, мурчав і хотів навіть укусити її за палець, але вона промовила: — Спокійно, спокійно, хрущику! — і почала тихо й лагідно гладити його долонею по голові від лоба аж до потилиці. Поволеньки скуйовджений чуб малюка почав вирівнюватися, розділився проділом, приліг на лобі і м’якими ніжними кучерями спустився на високі плечі та горбату, як гарбуз, спину. Малюк ставав дедалі спокійнішим і нарешті міцно заснув. Тоді панна Рожа-Гожа обережно поклала його на траву біля самої матері, окропила пахущою водою з флакончика, якого витягла з кишені, і квапливо відійшла. Прокинувшись скоро після того, жінка відчула, що якось дивно збадьоріла та зміцніла. Так, немовби спожила смачний обід, ще й до того ковтнула добрячого вина.

    • — Еге! — сказала вона. — Яка ж солодка ця хвилинка сну, що дала мені стільки втіхи, стільки бадьорості! Але ж сонечко ось-ось спуститься за гори, нумо скоріш додому!..

    Якщо добра фея помилилася і обдарувала недостойного, то Проспер Альпанус обирає для свого дару найдостойнішого — Бальтазара. З усіх людей лише Бальтазар бачить справжню бридку суть Цахеса. Але спочатку треба викрити Цахеса, який на шкоду іншим робить запаморочливу кар’єру. Наприкінці повісті він уже міністр. Більше того, він стає нареченим Кандіди, коханої Бальтазара. Обидва чарівники домовляються між собою про долю Цахеса і відкривають таємницю трьох волосків Бальтазарові. В момент вінчання Ціннобера з Кандідою Бальтазар вириває у виродка з голови червоні волоски, і чари зникають. Всі сміються з міністра, що постає у своєму справжньому потворному вигляді. Натовп вдирається до нього в дім. Діннобер падає зі страху в нічний горщик і гине. Бальтазар одружується з Кандідою і оселяється в чарівному будиночку, подарованому магом Проспером Альпанусом.

    Гофман висміює не стільки “пасинка природи” — маленького Цахеса, нікчемного і безпомічного обранця феї, як середовище, що сприяє процвітанню Ціннобера, те суспільство, яке схильне бачити у виродку — красеня, у бездарності — талант, в абсолютній тупості — мудрість, у недолюдку — “окрасу суспільства”. Цахеси народжуються, Цахеси живуть і процвітають, ніби говорить Гофман своєю казкою, лише завдяки нікчемності, вульгарності середовища, що їх породило. І вже не дивує те, що в такій країні знецінюкпься таланти, знання, моральні якості, навіть любов. Але сам автор, дуже точно показавши симптоми хвороби суспільства, не дає прямолінійних, раціональних пояснень її причини, а тим більше її лікування. У “Малюку Цахесі” присутні декілька припущень про джерела виникнення Цінноберів. Це — влада грошей, людське божевілля, різні прояви чарівних сил. Кожне з них залишається недоказаною гіпотезою.

    РОЗДІЛ 8

    … — Держіть, держіть! — кричить Бальтазар. Тоді Фабіан і Пульхер хапають малюка так, що він не може й поворухнутись, а Бальтазар, упевнено й обережно схопивши червоні волоски, одразу вириває їх з голови, підбігає до коминка, кидає у вогонь, волоски тріскотять, розлягається страшенний вибух, і всі немов прокидаються зі сну. А малюк Ціннобер, ледве підвівшися з підлоги, стоїть і лається, і свариться, і погрожує зараз же схопити й запакувати в найтемнішу темницю нахабних заворушників’, що замірились напасти на священну особу, першого міністра держави! Але всі лише питають один одного:

    —        Звідкіль узявся цей курдупель? Чого треба цій малій почварі?

    А карлик і далі скаженіє як навіжений, тупає ногами об підлогу й кричить:

    —        Я міністр Ціннобер… я міністр Ціннобер… кавалер ордена Зелено-плямистого Тигра з дванадцятьма ґудзиками! Усі вибухають шаленим реготом. Малюка оточують чоловіки, піднімають і перекидають, ніби опуку. Орденські ґудзики відлітають один за одним, він губить капелюха, шпагу, черевики. Князь Барсануф виходить з-за кошика й наближається до з’юрмлених гостей. Малюк репетує до нього:

    Страницы: 1 2

    Понравилось сочинение » Малюк Цахес на прізвисько Циннобер. Переказ стисло, тогда жми кнопку

  • Рубрика: Стислі перекази творів письменників
  • Сочинение нашли по слову:

  • Самые популярные статьи:



    Домашнее задание на тему: Малюк Цахес на прізвисько Циннобер. Переказ стисло.

    
    Наверх