Микола Хвильовий (1893—1933). Справжнє прізвище Фітільоз

Шкільною програмою передбачено вивчення новел М. Хвильового «Кіт у чоботях», «Солонський яр», «Мати», «Я (Романтика)» та повісті «Іван Іванович». Ці твори дадуть учням загальне уявлення про літературну спадщину письменника, оригінального і неповторного таланту, великого громадського і культурного діяча.

Микола Григорович Хвильовий незнаний шкільній молоді, та й не тільки їй. Більше п’ятдесяти років його ім’я називалося серед найзапекліших ворогів народу. Заідеологізована наука на догоду офіційним керманичам і тоталітарним вождям лила бруд на нього тільки тому, що він «безумно любив Україну», смертельно хотів «вивести нашу хохляндію на великий історичний тракт», зруйнувати рабську психологію цієї «класичної рабської країни», розбудити тяжко народжувану українську інтелігенцію від мертвотної дрімоти та поставити її попереду нації, аби не брела вона манівцями, сліпо ступаючи в сліди сумнівних поводирів.

За свій орієнтир М. Хвильовий узяв не «одвічну» Москву, а «новонароджену» психологічну Європу, з її новим соціальним і духовним повівом, новим мистецтвом, новими стилями, творчими методами, різноманітними течіями, угрупованнями, новим мисленням… «Європа — це досвід багатьох віків… грандіозної цивілізації, Європа — Гете, Дарвша, Баирона, Ньютона і Маркса» і. Але ж наш інтелігент ще недозрів, бо «без російського диригента наш культурник не мислить себе. Він здібний тільки повторювати зади, мавпувати. Він ніяк не може втямити, що нація тільки тоді зможе культурно виявити себе, коли найде їй одній властивий шлях розвитку». Такої орієнтації ідеологічні естети прийняти не могли. Навіть на початку «хрущовської відлиги» один із таких метрів писав: «Цей письменник належав до прямих епігонів буржуазного декадансу і тому закономірно відійшов у літературне забуття»… А ще тридцять років тому академік О. Білецький після виходу в світ перших творів М. Хвильового назвав його «основоположником справжньої української прози». Ще тоді його твори стали

взірцем для багатьох молодих письменників України, його магічний вплив ще довго відчували прозаїки і після трагічного травня 1933 року. М. Зеров, відомий поет і критик, писав:

• «Широке коло не використаних можливостей, і при тому відсутність справжнього учеництва, знань, авторської вибагливості, мистецького заглиблення — ота атмосфера, в якій виростає наше молоде повістярство. Із усіх можливих стилів прози — скрізь, і завжди один Хвильовий, до того — Хвильовий, сприйнятий як канон, як літературна норма. Дотягніться до цієї норми — і будете «яко боги»!.. Рідко хто з молодих авторів уміє боронити свою самостійність проти «Синіх етюдів» та «Осені».

Про це писав і його друг, поет В. Сосюра: «Хвильовий завдяки своїй чарівній індивідуальності і величезному знанню російської та української літератур… зібрав навколо себе цілу плеяду молодих прозаїків… Його соратниками були, трохи пізніше, Панч, Бражливий, Копиленко, Яновський…, Підмогильний і інші. Можна сказати, й Головко. І на всіх їх була печать його геніальності».

Відразу зазначимо, що твори М. Хвильового складні для вивчення. Ми не привчені до сприйняття і розуміння такої літератури. Його імпресіоністична побудова новели, сповнена драматичного ліризму, випадає з’ класичної лінії української прози, хоча Хвильовий, як відзначили й критики, є прямим продовжувачем нашого класика М. Коцюбинського. «Революціонер з голови до п’ят, Хвильовий міцно зв’язаний з кращими традиціями української художньої літератури: можна сказати, що шукання Хвильового почалися там, де урвалися шукання Коцюбинського»,— писали в 1926 році упорядники літературної хрестоматії «За 25 літ».

Страницы: 1 2 3 4

Понравилось сочинение? Сохрани в закладках сайт еще пригодится - » Микола Хвильовий (1893—1933). Справжнє прізвище Фітільоз

Рубрика: Біографії писменників

Сочинение нашли по слову: Волновой Николай Григорьевич