Мир природи у творчості М. М. Пришвіна

25.01.2011

Життя Пришвіна було типове для російської людини, що пережив три війни й ревалюцію. Доля М. М. Пришвіна – це характерна доля російської людини саме тому, що майже завжди щире життя його проходить у тіні. Вана ніколи про себе не заявляє голосно й у той же час є присутнім щомиті в слові письменницькому. Кожна фраза, навіть кожне слова в Пришвіна, як у віршах, несе більше значеннєве навантаження. Це така мудра поезія в прозі. У ній немає повчань, але є родинна, цнотлива увага до всьому, і до людини насамперед: ти голодний – я тебе нагодую, ти самотній – я тебе полюблю. Усе в письменника – мир, природа, людина – у загальній сукупності й становить красу життя, яку необхідно відстоювати, борючись зі злом у будь-яких його проявах. Саме цій темі була присвячена казка-минуле "Комора сонця".

У ній ми зустрічаємо знайомі прикмети народної російської казки, починаючи від казковаго пейзажу, розмов птахів, тварин і кінчаючи щасливаю розв’язкою з перемогою добра над злом. І в той же час – це повість, що розширює наші знання про життя. Читаючи цю книгу, ми довідаємося про бондарне ремесло й про цілющі властивасті журавлини, про значення лісу для людини й про те, як мисливець улаштовує облави на вавків, і які звички в зайця й лисиці, у вавка й у тетерева, чому треба, особлива на болоті, триматися твердої стежки й що собою представляють більші торф’яні болотО. Багато чого, про що пише у сваїх тварах Пришвін, не фантазія. В основу всього його тварчості покладені дійсні події, власні спостереження й враження. "Ніде у світі немає такої чудоваї мови, як росіянин, – писав Пришвін. – От візьми, наприклад, слова "Батьківщина".

Ськільки слів з тим же коренем: батьківщина, рід, родичі, рідний, джерело, джерельце, родинний, родинне увагО…" Пришвін – один зі сваеобразнейших письменників. Він ні на кого не схожий – ні в нас, ні у світовій літературі. Гіркий про нього писав: "У жодного з російських письменників я не зустрічав, не почував такого гармонічного сполучення любові до Землі й знання про неї, як бачу й почуваю це у Вас". І ще: "Відмінно знаєте Ви ліси й болота, рибу й птаха, трави й звірів, собак і комах, дивно багатий і широкий мир, пізнаний Вами", Слова Пришвіна незвичайно сучасно, особлива в трагічні моменти нашого життя, на переломі, хоча здається, що тварчість Пришвіна досить благополучно: писав він про природу й відомий як співак природи, але думати так – те ж саме, що, входячи в ліс, бути впевненим, що він тільки для відпочинку й призначений. Але ж життя природи йде по сваїх мудрих глибинних законах.

Для риби потрібна чиста вада – будемо охороняти наші вадойми. У лісах, степах, горах різні коштовні тварини – будемо охороняти наші ліси, степи, гори. Рибі – вада, птахові – повітря, звірові – ліс, степи, гори. А людині потрібна батьківщинО. І охороняти природу – значить охороняти батьківщину.

Тварчість Пришвіна – це як що занова народжується, знову почутий нами дзенькіт, що йде зараз усе ширше й ширше. У таку важку годину нашого життя слова Пришвіна звучить усе голосніше й голосніше. Він пережив найтяжкі історичні катаклізми й все-таки служив вічному. "Перед ликом священної природи" Більше півтора століть минуло з тих пор, як написана "Казка про рибалку й рибку". Але багато безглуздостей, що проголошувалися в недавнім минулому, – "ми покликані ськорити природу" або, пущі того, "ми не можемо чекати милостей від природи, взяти їх – наше завдання", – начебто підказані невдачливаю пушкінською бабою: Не хочу бути вільною царицею, Хочу бути валодаркою морською, Щоб жити мені в окияне-море, Щоб служила мені рибка золота И була б у мене на посилках. Багатий мир природи, її гармонія, краса розкриваються в добутках П. Бажова, О. Кольцова, И. Тургенєва, И. Нікітіна, К. Паустовського. Якщо у тварчості письменників XIX в. ми бачимо не непорули гармонию, що, людини й природи, то у тварчості М. Пришвіна вже з’являються триважні ноти.

Юність по природі сваєї уникає думки про кінцівку життя. А Пришвін нагадує про це, триважить питаннями; навіщо живеш, що залишиш після себе, як любити всіх, щоб зберегти увагу до кожному? Щоб відповісти на всі питання, треба пройти разом з письменником довгий шлях моральних шукань, початий ще в "Лісовій капелі", – знайти "ключ до власної душі". "Лісова капель" – книга про моральні шукання людини, про самітність, любов, стражданні, про безмірність болю, що накопичується в душі людини. Прозаїчні мініатюри, що ввійшли в цей збірник, незвичайно поетичні, наповнені влучними спостереженнями, точними описами природи.

Читаючи їх, ми випробовуємо почуття замилування, бажання їх зберегти, зберегти, щоб кожний міг насолодитися й принадністю "неодягненої весни", і дзенькотом "лісоваї капелі", і зачаруванням "горіхових димків". "Ока землі" – це вершина поетичної майстерності письменникО. Розділена на три частини: "Дорога до друга", "Роздуму", "Дзеркало людини", вана представляє доконаний утвір художньої, філософської й науковаї думки ПришвінО. "Ока землі" – це шлях людини до "душ всіх і кожному окремо" через свій власний досвід життя; це мистецтва художника бачити мир через душу людини й душу природи. Перед нами багато чого відкривається вперше, багато чого виявляється рідн і співзвучним, оживають листи, що мовчали колись, і трави, і сам ліс, зі сваїми папоротями й мохами, болотами й лісовими галявинами, зозулями й комарами. Художник, щедро наділений даруванням і любов’ю до людей, стає радісним тварцем загального життя.

Кожна фраза, навіть кожне слова в Пришвіна, як у віршах, несе більше значеннєве навантаження. Це така мудра поезія в прозі. У ній немає повчань, але є родинна, цнотлива увага до всьому, і до людини насамперед: ти голодний – я тебе нагодую, ти самотній – я тебе полюблю. Усе в письменника – мир, природа, людина – у сукупності становить красу життя, яку необхідно відстоювати, борючись зі злом у будь-яких його проявах. Саме цій темі присвячена казка-минуле "Комора сонця". У ній ми зустрічаємо знайомі прикмети народної російської казки, починаючи з казковаго пейзажу, розмов птахів, тварин і кінчаючи щасливаю розв’язкою з перемогою добра над злом. Це повість, що поповнює наші знання про життя. Читаючи цю книгу, ми довідаємося про бондарне ремесло й про цілющі властивасті журавлини, про значення лісу для людини й про те, як мисливець улаштовує облави на вавків, і які звички в зайця й лисиці, у вавка й у тетерева, чому треба, особлива на болоті, триматися твердої стежки, і що собою представляють більші торф’яні болотО. Багато чого, про що пише Пришвін, не фантазія.

В основу всіх його добутків повідомлені дійсні події, власні спостереження й враження. "Ніде у світі немає такої чудоваї мови, як росіянин, – писав Пришвін. – От візьми, наприклад, слова "батьківщина". Ськільки слів з тим же коренем: батьківщина, рід, родичі, рідний, джерело, джерельце, родинний, родинне увагО…". Пришвін – один зі сваеобразнейших письменників. Гіркий писав про нього: "У жодного з російських письменників я не зустрічав, не почував такого гармонічного сполучення любові до Землі й знання про неї, як бачу й почуваю це у Вас… Відмінно знаєте Ви ліси й болота, рибу й птаха, трави й звірів, собак і комах, дивно багатий і широкий мир, пізнаний Вами".

Страницы: 1 2

Понравилось сочинение » Мир природи у творчості М. М. Пришвіна, тогда жми кнопку

  • Рубрика: Стислі перекази творів письменників

  • Самые популярные статьи:



    Домашнее задание на тему: Мир природи у творчості М. М. Пришвіна.

    
    Наверх