Михайло Петрович Старицький (1840—1904)

Ім’я М. Старицького тісно пов’язане з літературним життям, літературним процесом другої половини XIX століття, коли українська культура, і зокрема література, посіли визначне місце в духовному та естетичному розвитку народу. Із шістдесяти чотирьох прожитих літ сорок М. Старицькии працював творчо: як поет, драматург, прозаїк, перекладач, видавець, організатор українського професійного театру, громадський діяч.

Михайло Старицький жив і творив у той час, коли після короткочасного пожвавлення в перші пореформені роки на Росію впала темна ніч реакції. Особливо душила вона все українське — мову, культуру, літературу, національну самосвідомість. Ультрареакційні Валуєвський циркуляр (1863) та Емський акт (1876) ставили під сумнів саму можливість існування українського народу. Народився Михайло Петрович Старицький 14 грудня 1840 року в селі Кліщинцях Золотоніського повіту Полтавської губернії у збіднілій поміщицькій сім’ї. Рано осиротівши, Михайло виховувався у родині В. Р. Лисенка, з сином якого — своїм двоюрідним братом, майбутнім славнозвісним українським композитором Миколою Віталійовичем Лисенком — його упродовж усього життя єднала тісна, воістину братня дружба.

Рід Лисенків, з якого походила мати Михайла Петровича, підкачався демократизмом поглядів та побуту, любов’ю до Народної творчості, музики. І це не могло не позначитися на Світогляді, інтелектуальному та емоційному розвиткові майбутнього письменника. Зокрема, його вихованням займався дід  Р. Лисенко, з допомогою якого хлопець здобув початкову освіту, захопився читанням творів не тільки українських та російських письменників, а й європейської та світової літератур.

У 1861 році Старицький приїздить до рідного села, з головою поринає у літературну творчість. Незабаром Михайло Петрович повертається до навчання в університеті, який закінчує 1864 року. Певний час він працює у Київському історичному архіві, потім переїздить на Поділля, до Карпівки, де придбав собі маєток. Там потроху займається сільським господарством, а головне — пише оригінальні поетичні твори, перекладає з інших літератур, пробує себе в драматургії.

1871 року письменник продає маєток і повертається до Києва. Крім літературної роботи, М. Старицький розпочинає активну діяльність як організатор театральної справи в Україні. Аматорському, а пізніше й професійному театрові в Україні в другій половині XIX століття належала велика культурно-просвітницька роль. В умовах заборони української мови, відсутності системи освіти, українського книгодрукування театр рідною мовою став головним важелем розвитку культури простого народу, поширення передових, насамперед національно-визвольних ідей. Проте в 60—70-х роках в Україні діяли «переважно аматорські гуртки, репертуар яких був порівняно невисокої ідейно-художньої якості (за винятком «Наталки Полтавки» І. Котляревського, «Назара Стодолі» Т. Шевченка, небагатьох п’єс інших авторів). Гуртки здебільшого не мали приміщень, реквізиту тощо. Тому створення професійного театру стає життєво необхідною справою. За неї й узявся М. Старицький разом з М. Лисенком, М. Кропивницьким, М. Садовським, І. Карпенком-Карим.

1871 року Старицький стає одним із засновників Товариства українських сценічних аматорів, намагається виробити у любителів професійні якості. На досить пристойному рівні вони ставлять низку українських п’єс, опер та оперет. На основі Товариства й виникли перші професійні трупи.

Страницы: 1 2 3

Понравилось сочинение? Сохрани в закладках сайт еще пригодится - » Михайло Петрович Старицький (1840—1904)

Рубрика: Біографії писменників

Сочинение нашли по слову: Старицкий Михаил Петрович