Мої роздуми над романом А. Головка «Бур’ян»

Після виходу у світ роману А. Головка «Бур’ян» з’явилося багато критики та рецензій, у яких вказувалося на значущість твору і його виняткову роль як непересічного явиша в літературі. Саме соціально-політичний резонанс, широта охоплення дійсності, ґрунтовне виявлення її основних закономірностей, витончена художня досконалість (він так багато допрацьовувався!) твору, його сконденсована епічність дозволили спочатку читачам, а потім і видавцям та критикам (та й авторові) віднести «Бур’ян» до романної жанрової форми.

Які ж думки викликає цей твір? Які ж теми та ідеї розробляє в ньому А. Головко? У центрі роману таке найважливіше для селянства 20-х років питання, як землеустрій, без розв’язання якого село не могло перебудовуватися на нових засадах. А. Головко, на мою думку, своїм твором доводить, шо далеко не скрізь так було, як у зображеній ним Обухівпі. Стає зрозуміло, що після революції розпочалися інтенсивні пошуки нових форм володіння землею і господарювання на ній.

Письменницьке проникнення в життєві процеси, класову боротьбу, психологію героїв стало ґрунтовнішим, підпорядкованим головним проблемам тодішнього села — боиотьбі з засиллям куркулів, пошукам колективних Форм господарювання. Протистояння двох класових груп скрізь подається за контрастом, навіть у різних тональностях: про групу Давида говориться піднесено, ліріічно, про групу Матюхи — іронічно-саркастично.

Давид весь час перебуває на вістрі нових думок, ідей, практичних справ, які йдуть з сшої народної гущі. Так, він з активом потурбувавсь, щоб у хаті-читальні і стіннівка виходила, і щоб ^уди надсилали передплачені ним центральні газети. Контакт Давида з людьми подається, як прогес безперервний. Минає кілька тижнів його спілкування з односельчанами, і ми переконуємося, який чутливий Давид до вимог часу. На його думку, слц уже покинути біля припічка гнутися, час вийти ха. широку дорогу. А тому треба із «підпілля свого в хату-читальню вилазити».

Давид — не самотник, не одинак герой, просто на його долю як організатора села випаю надто багато випробувань, та ще й яких. І осноіна його зброя — слово, мовлене чи писане. Незважаочи на романтичну вдачу героя твору, підвищену емоційність, у змалюванні його А. Головком перевокають реалістичні принципи зображення.

У другому таборі, на протилежному боці, — куркулі, які намагаються повернути життя назад. Найбільш огидним є Матюха, який, Можливо, нагадує якусь жахливу потвору. Мораліна деградація Матюхи почалася, на мою думку, давхо, адже людина зненацька не може стати такою їахабною, безпринципною. Ще до того ж він дуже любить хизуватися своєю «партійністю» таучаст» в партизанському русі. Насправді ж — це лише іусте хизування. Воно нікому не приносить корисі. «Матюха — страшне було слово». І те, що Матюха сприймає світ здебільшого крізь призьму горілчаніх випарів, постійно комусь погрожує, вдається до бійки, самосуду, поводиться брутально, мало не з викликом та все іменем влади, — йде не від сили його чи правоти, а від страху за власне нікчемне життя. Та й оті його окрики: «Ану, розступись!», «В баранячий ріг  скрутю!», «Розійдись мені січас!», «Вишвирну, як кошеня, за двері!», «Геть мені з зборів» та інші, — теж від страху та бажання вислужитись перед «своїми». З самого початку Матюха постає перед читачем не як якийсь ідеологічний борепь чи. «сильна» натура, а моральний покруч, слухняне знаряддя в руках класових ворогів, спільник бандитів типу Сахновського.

На мою думку, А. Головко дуже переконливо зобразив еволюцію від стихійного учасника революції до звичайного анархіста, бандита і п’яниці. Калічена російська мова, жорстоке, брутальне ставлення до людей, зовнішність («шапка кудлата була збита на потилицю, пика червона; ось-ось, здається, репне на ній шкура») постійно ііагадують, що Матюха недалеко втік від типових держиморд, прислужників старого світу.

Страницы: 1 2

Понравилось сочинение? Сохрани в закладках сайт еще пригодится - » Мої роздуми над романом А. Головка «Бур’ян»

Рубрика: Творчі шкільні твори з української літератури 11 класс

Сочинение нашли по слову: Головко Андрей Васильевич