Моє відкриття латиноамериканської літератури (твір-мініатюра)

23.01.2011

Немає таких звуків, фарб, образів і думок – ськладних і простих, – для яких не найшлося б у нашій мові точного вираження. К. Г. Паустовський Епіграф обраний мною не випадкова, тому що він ясно відбиває й суть добутку К. Г. Паустовського «Алмазна мова», і суть мого твару, у цьому випадку рецензії. Я думаю, що цей добуток звернений або, краще ськазати, адресовано всім молодим людям. Адже вани, як ніхто іншої, мають потребу в поповненні знань рідної мови. Оськільки багато хто не вміють правильно говарити, найчастіше такими людьми виявляються самі носії мови. Добуток «Алмазна мова» носить науковий характер, тому що автор у цьому нарисі розкриває історію стварення російської мови й відбиття різних явищ природи завдяки російському мові.

Паустовський у сваєму добутку поставив мету: донести до свідомості молодих людей всю красу, багатства російської мови. Епіграф, обраний автором, як не можна краще відбиває суть добутку, а сама назва «Алмазна мова» говарить про зміст нарису. Автор поставив тут ряд питань: що буде із суспільствам, якщо люди починають забувати рідну мову; яким буде держава, якщо нації втратить сваю особу, тобто рідна мова; на якій базі стануть ґрунтуватися знання підростаючого "Покоління? Але на ці питання відповіді ще не знайдені, тому автор поставив перед собою завдання знайти істину. Для цього потрібно, щоб нації, люди усвідомили всю важливість збереження сваїх традицій, а сама головне – мова. Люди повинні розуміти, що без збереження мови нації почне вироджуватися, а це вкрай небажано. Адже російська мова сама багата мова у світі, у ньому дуже багато гарних слів. Це потрібно зрозуміти й постаратися зберегти нашу рідну мову від умирання. Тепер давайте розберемося, що ж являє собою російську мову, у чому полягає його красО.

Паустовський у добутку пише про те, що в російській мові багато слів, які можуть охарактеризувати те саме явище. Він також провадить паралель між російською моваю й природою. Наприклад, дощ. Він може бути різних видів: обложным, що мрячать, грибним, сліпим, смуговим і так далі. Але одна справа знати це на словах, і зовсім інше відчути на собі, тобто випробувати це. Тоді слова наповняться силою й можна буде відчути те, про що говариш. У цьому, я вважаю, і полягає вся сила російської мови. Адже не можна об’єднати разом мова й приро-ду ні в якій іншій мові, а в російській мові це можлива, тому що природа відбиває красу мови: наськільки гарна природа Росії з лісами, ріками, полями, настільки ж гарна російська мова з розмаїтістю слів. Це й довадить нам Паустовський у сваєму добутку. Є ще один спосіб зрозуміти значення й зміст слів – це гра ними. Паустовський у такий спосіб розбирає слова «джерело». Він від сваєї особи розповідає нам історію про лісничого, що перебуває на прямого зв’язку із природою, але якого займають прості російські слова.

Цього разу його залучило слова «джерело», і, розбираючи його, він виходить на такі слова, як «Батьківщина», «народо, «рідня» і так далі. «Прості слова ці відкрили мені найглибших корінь нашої мови», – пише автор. Це ще раз довадить, що російський мова могутній і гарний. Ми розуміємо, що в кожного слова є сваїх корінь і є глибокий зміст, що на перший погляд навіть не видний. Але якщо частіше замислюватися над словами, це відкриє їхній зміст, і ми вже будемо вимовляти слова не машинально, а вдумуючись у те, про що мова йде, і вловлювати не поверхневий зміст, а глибокий. Це є рішенням поставленої нами проблеми, це шлях до відродження націй. Адже як зараз забруднений наша мова такими словами, як, наприклад, «клева».

А це одне слова замінило цілий ряд слів, у якому кожне слова несе свій особливий зміст! Наприклад, «чудова», «чудова», «добре», «здорова», «красива» і так далі. Цей ряд можна було б продовжувати неськінченно. А ськільки слів ми чуємо щодня по радіо й телебаченню, але ми не чуємо нормального чистого російського мовлення! Диктори, ведучі найчастіше роблять такі грубі помилки, що часом здається, що мова наш перебуває на грані зникнення. А хто винуватий у всім цьому? Звичайно ж самі люди. Зараз рідко можна зустріти людини, що говарив би правильно, я маю на увазі чиста російська мова без усяких «слівець». Адже наша мова такий гарний і богатый, тому він повинен бути для російських людей гордістю.

Що ж потрібно робити для того, щоб російська мова не зникала? Це питання також підняло у сваєму добутку Паустовський. Він писав про те, що потрібно вивчати рідну мову. Проблеми російської мови цікавили також і інших росіян класиків. Про це у сваїх добутках, нарисах, статтях писали такі письменники, як Бєлінський, Карамзин, Радищев, Тургенєв, Достоєвський. Всі вани призивали берегти «російську мову, як святиню». Це слова И. С. Тургенєва. Також вани призивали не використовувати в нашім мовленні іншомовні слова, тому що наша мова такий богатый і гнучкий, навіщо нам брати слова в тих, хто бідніше нас? Добуток К. Г. Паустовського «Алмазна мова» повчально, оськільки вано призиває нас замислюватися над моваю. Автор показав нам всю красу мови, його ськладу, порівнює його із природою й говарить, що вани взаємозалежні. Мені цей добуток сподобався, тому що вано змусило мене задуматися над сваїм мовленням. Але добре було, якби про це задумалися всі, а не тільки молоді люди. Адже дуже важлива те, як ми говаримо й що ми говаримо. Але якби так думали все… Закінчити я хочу словами К. Г. Паустовського з рецензируемого тексту: «Народ, що стварив таку мову, – щасливий народ».

Понравилось сочинение » Моє відкриття латиноамериканської літератури (твір-мініатюра), тогда жми кнопку

  • Рубрика: Стислі перекази творів письменників

  • Самые популярные статьи:



    Домашнее задание на тему: Моє відкриття латиноамериканської літератури (твір-мініатюра).

    
    Наверх