Наші автобіографи

Спогади живуть у нас. Спогади поховані в нас. Спогади сховані в нас. Спогади є нашим минулим, тим, що залишилось від минулих подій, почуттів, думок. Гуляючи алеями свого духу, слухаючи музику своєї душі, ми стоїмо в їх тіні. Людина без спогадів — людина без минулого. Деякі змушують нас червоніти й понині, щось згадуємо ми зі сміхом, інші ми називаємо найкращими у своєму Житті.

Для більшості з нас найприємнішими є спогади про дитинство. Той час, коли людина формується, розцвітає.. Саме від того, яким с дитинство, залежить наше сприйняття тих чи інших явищ або предметів, оточуючого середовища. У цей час створюються наші смаки, ми вчимося спілкуватись з людьми. Взагалі, дитинство — це місток до дорослого життя. І який цей місток, таке й наше прибуття до нього. Створення цього «фундаменту» залежить не тільки від людини, але й від її батьків, оточення. Тобто від усього того, що супроводжує наші дитячі роки. Бо там є відповіді на особливості наших філософії, ідеології, світосприйняття, спілкування з людьми, динамічності (або інертності). Малі роки ще не спаскуджені брехнею, лицемірством, фальшивістю, так званою «амфотерністю» і дорослістю в цілому. Наївність, безпосередність,, відвертість панують в дитячих серцях. Можливо, тому так приємно згадувати себе в малому віці, знаючи, що ти ще такий «зелений» і неосвічений. Кожний раз при згадці про дитинство жорстка музика в свідомості змінюється на світлу, трохи сумну і ліричну.

Книжки з чиєюсь біографією нагадують нам перші роки нашого життя. Починається, звісно, все з того, звідки ми взялись. Хтось, наприклад, знайшовся в капусті, когось принесли лелеки, хтось лежав’ї під хмелем, відомий український письменник Остап Вишня років до десяти вважав, що його витягли з колодязя, коли напували корову Оришку. Далі — невідворотне виховання нас нашими батьками («Кому сказав — не чіпати!!! Як дожену зараз, отримаєш в мене!» або «Зараз ще отримаєш, якщо тобі мало! Негайно замовкни!!!» ну і таке інше). Навчання. Невиконані домашні завдання, покарання вчителів, уроки, які були використані на відпоч.иноК душі і тіла, покарання і за них, погані оцінки, ну і ше багато чого. Усім подобається розповідати про пригоди замріяного дитинства, особливо у дружній компанії. До друзів-читачів і звертається Остап Вишня. Факти біографії щедро пересипані, як молода картопля зі сметаною — чебрецем, календрою та петрушкою, усмішками та гумором у якості приправи. Хто куштував таку, страву, особливо гарячою, той зрозуміє, чому використане таке порівняння. «Підходящі» умови для розвитку творчої натури письменника (поетичне споглядання картоплиння та бур’янів), «підходящі» батьки, бо відразу ж передрекли здатність писати — «золоте дитинство між природою і людьми». На формування як особистості (ми по собі ж знаємо) впливали такі інтелектуальні заняття, як-то копання ямочок біля картоплі. З їх аналізом допомагають, звісно, і наші батьки, які схожі за вдачею на батьків письменника

•  «Яка ото лиха година картоплю підриває? Ну, вже як і попаду!!»

Любов до книжок є в кожного з нас (можливо, кожна дитина в душі — письменник, звісно, і проявляється вона по-різному — дехто обожнює досліджувати, з чого ж зроблена та книжка, дехто — роздивлятись малюнки. Батьки взагалі використовують як знаряддя для покарання. Саме тому Остап Вишня пише про свою любов до книг з м’якими палітурками і невеликих розмірів.

• Далі, за словами автора, починається нецікаве життя…

Неперевершені гумор, самоіронія і самокритика, з якими письменник описує себе, батьків, своїх вчителів. Іноді, навіть не усвідомлюючи цього, ми проводимо паралелі з собою, зі своїми батьками, вчителями. Згадуємо свої сварки з батьками, сестрами чи братами, провини і покарання чи його уникнення дивовижними випадками. Звісно, серед кумедних жартів Остапа Вишні уважне око побачить ідеї повноправного розвитку національної мови в республіках, необхідність її вивчення та очищення від спотвореної лексики. Та це коли підходити до твору з наукової точки зору. Коли ж читають звичайні читачі (а зовсім не критики чи науковці), то їх вражає доброзичливість, кумедність «Моєї автобіографії», а у свідомості залишається приємний присмак.

Страницы: 1 2

Понравилось сочинение? Сохрани в закладках сайт еще пригодится - » Наші автобіографи

Рубрика: Творчі шкільні твори з української літератури 10 класс

Сочинение нашли по слову: Вишня Остап