«Майбутнє світле й прекрасне», – писав у своєму відомому романі «Що робити?» ідеолог російської революції Н. Г. Чернишевський. З ним погоджувалися багато російських письменників минулого сторіччя, що створили свої варіанти соціальних утопій, а саме: Л. Н. Толстой і М. О. Некрасов, Ф. М. Достоєвський і М. С. Лєсков. XX століття внесло в цей хор письменницьких голосів свої корективи: у нашу історію прийшло те, що одержало назву епохи тоталітаризму. Прикрасивши себе гаслами про соціалістичний рай на землі, революційна влада проголосила верховенство політики над мистецтвом, наукою, над людською особистістю з її неповторним духовним світом. У зв’язку із цим література розглядалася всього лише, як слухняний інструмент політичного режиму. Але навіть у таких тяжких умовах справжній художник залишав за собою право безстороннього суду над часом і людьми. Приклад тому – роман Євгенія Івановича Замятіна «Ми», що побачив світло в далекому   1925 році.

Кілька слів епіграфа бувають, як правило, покликані натякнути читачеві на щось особливо важливе для автора. Це може бути й історичне значення зображуваного, і специфіка художнього втілення, і глобальна філософська проблема, розв’язувана в добутку. Епіграф роману «Майстер і Маргарита», по суті справи, є коротким формулюванням основної ідеї подальшого оповідання, укладеної в констатації безсилля людини перед вищим законом долі й неминучістю справедливого всім живучої щодо їхніх думок, емоцій і вчинків. Сам роман з усіма його сюжетними лініями і їхніми вигадливими поворотами, безліччю зовсім різних героїв, контрастними пейзажами й міркуваннями про дріб’язки повсякденності перетворюється в розгорнуте, детальне дослідження й підтвердження «первісної гіпотези». При цьому образи, що виникають у сюжетно-філософській картині роману, уписуються в неї настільки органічно, що не виникає сумнівів у їхній вірогідності.

Твір на вільну тему по роману М. О. Булгакова «Майстер і Маргарита». Теми любові й дружби дуже тісно зв’язані й перегукуються між собою. Адже якщо розібратися, то поняття дружби й любові містять у собі багато загального. Як мені здається, дружба – це те почуття або навіть щиросердечний стан, що поєднує людей і робить їхнім одним цілим. У горі й у радості теперішній друг поруч, він ніколи не залишить у лиху й простягне руку. У романі «Майстер і Маргарита» М. О. Булгаков показав велике й світле почуття -Любов. Любов головних героїв повна взаєморозуміння, у критичні моменти життя Маргарита була для Майстра насамперед іншим. Іншим, що не зрадить і не відвернеться. Щаслива та людина, що знайшла теперішню дружбу й любов, але ще більш щасливий той, хто знайшов дружбу в любові, я покажу вам таку любов.

Шкільний твір з зарубіжної літератури по романі М. О. Булгакова «Майстер і Маргарита». З тим, що я хочу сказати про дружбу й про любов, може бути, будуть згодні не всі. У своєму житті я поки ще не зустрічала теперішніх друзів. І теперішньої, щирої й постійної любові я теж не зустрічала ніколи. Взагалі любов буває різна: любов між батьками й дитиною, між родичами, між чоловіком і жінкою, а також любов до речей. Людина дуже часто нещира стосовно себе й навколишніх її людей. Життя вчить нас причинятися із самого дитинства. Іноді нам доводиться робити те, чого не хочеться, говорити те, про що не думаєш насправді. Зрештою наступає такий : момент, коли хочеться все кинути, утекти від всіх і залишитися одній.


Наверх