Олександр Олесь (Олександр Іванович Кандиба) (1878—1944)

Ім’я Олександра Олеся, наділеного яскравим талантом поета-лірика, драматурга і перекладача, нерозривно зв’язане з українською літературою. Нині творчість О. Олеся вивчається в середній  школі за всіма трьома варіантами програм. Олександр Олесь. Це милозвучне ім’я дала поетові на березі Чорного моря його наречена Віра Свадковська в далекому 1906 році…

• Те ім’я що мені дала Ти
• У дні, осяяні Тобою,
• У сні і вільне, і крилате
• Літа і в’ється наді мною,
• Його прийму я в свою душу…
• («Ге ім’я, що мені дала ти…»)

А справжнє прізвище, з яким О. Олесь уперше побачив світ,— Кандиба, Олександр Іванович Кандиба. Народився Олександр Олесь 5 грудня 1878 року на Сумщині у м. Крига (тепер Білопілля). Рід був кореня доброго, славного — чумацького, хліборобського.

З чарівної краси степової України, з материнського співучого голосу, захоплюючих дідусевих розповідей про козацькі часи, з вогненних поезій великого Кобзаря бере початок задушевна лірика О. Олеся. В одинадцять років, залишившись без батька, хлопець усвідомлює свою відповідальність за долю інших членів сім’ї — мати залишилась одна з трьома дітьми.

О. Олесь вчиться найголовнішому в житті — умінню працювати. І праця, поєднана з поетичним обдаруванням і любов’ю до рідної землі, дала Україні і ‘її народові такого поета.

Освіту майбутній письменник дістав у Білопільській чотирирічній школі, а також у хліборобській школі м. Деркачі на Хар ківщині.

Хлопчик був здібним до навчання, закоханим у красу, народну пісню, рідну природу і Шевченкове слово. Ще малою дитиною він навчився читати, вивчив майже всі поезії Т. Шевченка, і відтоді «Кобзар» був з ним поряд усе життя. У 1903 році О. Олесь закінчує Харківський ветеринарний інститут, наполегливо займається самоосвітою: самотужки вивчає польську, сербську,- болгарську мови, знайомиться зі світовою літературою. Перша поетична збірка О. Олеся «З журбою радість обнялась» вийшла у Петербурзі у 1907 році. Це видання відразу помітила Леся Українка і належним чином оцінила талант поета. К. Квітка, чоловік поетеси, згадує про це так: «По виході першого тому віршів Олеся вона сказала, що вія випередив її яко ліричний поет, і при тім не зажурилася, і сказала тільки, що їй вже писати ліричні вірші не варто».

О. Олесеві не довелося довго завойовувати поетичної слави — вона прийшла до нього на другий день після виходу в світ першої книги його поезій. «Свіжість поетичних образів, плавність і легкість вірша, сміливість деяких прийомів заінтересувала і зачарувала»,— писав М. Зеров. З революцією 1905 року в О. Олеся пов’язувались надії на духовне та національне відродження України, і він у романтичних тонах закликає народ боротися за волю:

• Мають знамена, і б’ється юнацтво,
• Крові потоки ллючи…
• Сміло з повіток плуги викидайте,
• Куйте вселюдно мечі!
• («Міцно і солодко, кров’ю упившись..)

О. Олесь, продовжуючи традиції Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, реалістично змальовує трагічне становище народу:

• Вони — обідрані, розбуті,
• Сліпі, голодні і німі,
• В кайдани, в сталь міцну закуті,
• В кривавих ранах і в ярмі,
• Сьогодні більше не раби:
• Лунають гасла боротьби!
• («Вони — обідрані, розбуті…»)

Коли ж революція зазнала поразки, в поезії О. Олеся забриніли мотиви суму і зневіри, хоча в них ще живе надія на перемогу:

• Ми не кинемо зброї своєї:
• Наше військо сміється б’ючись,
• Наше військо в боях бенкетує
• І  від куль умирати сміючись…
• («Ми не кинемо зброї своєї…»)

Страницы: 1 2 3

Понравилось сочинение? Сохрани в закладках сайт еще пригодится - » Олександр Олесь (Олександр Іванович Кандиба) (1878—1944)

Рубрика: Біографії писменників

Сочинение нашли по слову: Олесь Александр