Основні теми та ідеї лірики О. Т. Твардовського

Поезія Олександра Твардовського стала однією з яскравих сторінок історії російської літератури XX століття, сама доля цієї людини і поета глибоко символічна. О. Твардовський увійшов в літературу в середині 20-х років. У своїй ранній творчості поет оспівував нове сільське життя, колгоспне будівництво, одну зі своїх ранніх поем він назвав «Шлях до соціалізму».

 У його віршах тих років явно звучить відмова від вікових традицій: «Замість цієї дідівської цвілі З кута буде Ленін дивитися». Підсумком цього раннього періоду стала поема «Країна Муравія». Її герой, Микита Моргнок, що мріяв про щастя і вільну працю на своїй землі, зрозумів і усвідомив, що щастя може бути тільки в колгоспному житті. Читати ці вірші сьогодні, коли відкрилося стільки жорстокої правди про колективізацію, знищення цілих сімей, винищування кращих, самих розумних і працьовитих хазяїв, страшнувато. Особливо якщо врахувати, що сам Твардовський – син сільського коваля, який народився в смоленському хуторі Загір’я тоді, коли на батька його, умільця і трудівника Трифона Гордійовича Твардовського, і всю сім’ю неждано обрушилося лихо – вони були розкуркулені і заслані на Північ.

Про нелегку долю цієї сім’ї, долю типову, що осягла багато сімей, можна довідатися сьогодні зі спогадів брата О. Т. Твардовського Івана, опублікованих кілька років назад. У віршах же сина «кулака» ці трагічні мотиви не знайшли відбиття – він писав так, як у двадцяті і тридцяті роки від нього вимагали та очікували, можливо, щиро вірячи, що на цьому шляху народ знайде своє щастя. Поворотними для поета О. Твардовського стали роки Великої Вітчизняної війни, які він пройшов фронтовим кореспондентом. У військові роки поетичний голос його здобуває ту силу, ту дійсність переживань, без якої неможлива теперішня творчість. Вірші О. Твардовського військових років – це хроніка фронтового життя, що складалася не тільки з героїчних подвигів, але і з армійського, військового побуту (наприклад, вірш «Армійський швець»), і ліричні схвильовані спогади про рідну Смоленщину, пограбовані і ображені ворогами землі, і вірші, близькі до народної пісні, написані на мотив «Позаростали стібки-доріжки…». У віршах поета військових років звучить і філософське осмислення людської долі у дні всенародної трагедії. Так, в 1943 році написаний вірш «Два рядки». Він навіяний фактом кореспондентської біографії Твардовського: два рядки із записної книжки нагадали йому про бійця-парубка, якого бачив він убитим, лежачим на льоді ще в ту незнамениту війну з Фінляндією, що передувала Великої Вітчизняної. І подвигу він не зробив, і війна незнаменита, але життя йому було дано одне – от і осягає художник справжню трагедію всякої війни, виникає пронизливе по силі ліризму відчуття необоротності втрати:

• Мені шкода тієї долі далекої,
• Начебто мертвий, самотній
• Начебто це я лежу…

Вже після війни, у 1945-1946 роках, Твардовський створює, може бути, найдужчий свій добуток про війну – «Я вбитий під Ржевом». Бої під Ржевом були самими кровопролитними в історії війни, стали її найтрагічнішою сторінкою. Весь вірш – це жагучий монолог мертвого, його звертання до живого. Звертання з того світа, звертання, на яке має право лише мертвий. Вірш заворожує ритмом своїх анапестів, він великий по обсягу, але прочитується на єдиному подиху. Знаменно, що в ньому кілька разів звучить звертання, що сходить до глибоких шарів традицій: традиції давньоруського воїнства, традиції християнської. У роки війни створена О. Твардовським і сама знаменита його поема «Василь Тьоркін».

Страницы: 1 2

Понравилось сочинение? Сохрани в закладках сайт еще пригодится - » Основні теми та ідеї лірики О. Т. Твардовського

Рубрика: Учнівські твори з української літератури 8 клас