Основні теми та ідеї лірики О. Т. Твардовського

Його герой став символом російського солдата, його образ – гранично узагальнений, збірний, народний характер у кращих його проявах. І разом з тим Тьоркін – це не абстрактний ідеал, а жива людина, веселий і лукавий співрозмовник. У його образі з’єдналися і найбагатші літературні і фольклорні традиції, і сучасність, і автобіографічні риси, що ріднять його з автором (недарма він смоленський, та і у пам’ятнику Тьоркіну, що нині мають намір поставити на смоленській землі, зовсім не випадково вирішено позначити портретну подібність героя і його творця). Тьоркін – це і боєць, герой, що робить фантастичні подвиги, описані із властивим фольклорному типу оповідання гіперболічністю (так, у главі «Хто стріляв?» він із гвинтівки збиває ворожий літак), і людина надзвичайної стійкості – у главі «Переправа» розказано про подвиг – Тьоркін перепливає крижану ріку, щоб доповісти, що взвод на правом березі – і вмілець, майстер на всі руки. Написано поему з тією дивною класичною простотою, що сам автор позначив, як творче завдання: «Нехай читач імовірний скаже із книжкою в руці: – От вірші, а все зрозуміло, все російською мовою». Пізніше творчість О. Твардовського, його вірші 50-60-х років – одна із самих прекрасних сторінок російської поезії XX століття. Досить сказати, що вони витримують таке нелегке для поета сусідство, як вірші Г. Ахматової, Б. Пастернака, а це під силу далеко не кожному, треба бути дуже великим художником, щоб не втратитися на такім тлі.

Не можна хоча б коротко не сказати про те, що в ці роки поет стає центральною фігурою всього прогресивного, чим було багате літературне життя. Журнал «Новий мир», який редагував О. Твардовський, так і ввійшов в історію літератури як «Новий мир» Твардовського. Ліричний герой його пізньої поезії – це насамперед мудра людина, що міркує про життя, про час, наприклад, у вірші «Ніколи мені над собою знущатися…», де головним порятунком людини від лиха стає праця, творчість. Над традиційною темою про поета і поезію роздумує ліричний герой О. Твардовського пізніх років у багатьох віршах, наприклад, у добутку 1959 року «Жити б мені солов’єм-одинаком…». І все ж таки головна, сама хвора для поета тема – тема історичної пам’яті, що пронизує його лірику 50- 60-х років. Це і пам’ять про загиблих на війні. Їм присвячений вірш, що сміло можна назвати однією з вершин російської лірики XX століття:

• Я знаю, ніякої моєї провини
• У тім, що інші не прийшли з війни.
• У тім, що вони, хто старіше, хто молодше –
• Залишилися там і не про те ж мова,
• Що я їх міг, але не зумів зберегти…

За відкритим фіналом вірша – цілий світ людських переживань, ціла філософія, що могла сформуватися у людей, чиє покоління винесло стільки страшних і жорстоких випробувань, що кожний що вижив відчував це як чудо або нагороду, може бути, незаслужені. Але особливо гостро переживає поет ті етапи історії, які перекреслили життя його сім’ї, його батьків. У цьому і пізніше покаяння, і усвідомлення особистої провини, і висока мужність художника. Цій темі присвячені такі добутки О. Твардовського, як поема «По праву пам’яті», цикл віршів «Пам’яті матері». У цьому циклі через долю матері людина передає долю цілого покоління. Віковий уклад життя виявляється зруйнованим. Замість звичного сільського цвинтаря – незатишний цвинтар у далеких краях, замість переїзду через ріку, символу весілля, – «інші перевози», коли людей з «землі рідного краю вдалину спровадила пора». У поемі, написаної в 1966-1969 роках і опублікованої вперше в нашій країні в 1987 році, поет міркує про долю свого батька, про трагедії тих, хто із самого народження був відзначений як «дитина ворожих кровей», «кулацький синок». Ці міркування знаходять філософське звучання, і вся поема звучить застереженням:

• Хто ховає минуле ревниво,
• Той навряд чи з майбутнім у ладі…

Поезія О. Твардовського – це мистецтво в найвищому змісті слова.  Вона ще чекає справжнього прочитання і розуміння.

Страницы: 1 2

Понравилось сочинение? Сохрани в закладках сайт еще пригодится - » Основні теми та ідеї лірики О. Т. Твардовського

Рубрика: Учнівські твори з української літератури 8 клас