Останній дзвінок (твір-етюд)

26.01.2011

Легкий аромат весняних квітів закрався в мою свідомість і змусив прокинутися. Крізь прикриті очі бачу залиту сонцем кімнату. Сонячний зайчик застиг на опуклому живаті вази із соковитими жовтими квітами. Радість запекла в мене в груди: останній день занять у школі, а далі – літо, насичене пригодами, неробствам, жарою й фруктами. Потім знову перше вересня й навчання. Але поки грядет відпочинок. Радість заповнила мій ранок. Задзвеніла кришталевими дзвіночками, забилася птахом у тісних грудях. Для когось сьогодні останній дзвінок – сумний дзвінок, сумний і неповернутий, останній юнацький крок перед стрибком у доросле життя. А я ще буду жити школою, дихати її незвичайним заходом кілька років, дарувати вчителям квіти в хрусткому целофані, бешкетувати на незвичайно коротких переменках. Весело дзенькають і яськрава переливаються думки, об’ємні, як весняні хмари, що співають весняними дощами про збіглу зиму й заграють із літом.

Понравилось сочинение » Останній дзвінок (твір-етюд), тогда жми кнопку

  • Рубрика: Краткие изложения сюжета произведений

  • Самые популярные статьи:



    Домашнее задание на тему: Останній дзвінок (твір-етюд).

    
    Наверх