Переказ повісті О. С. Пушкіна «Капітанська дочка»

25.01.2011

Історія Росії повна спогадів про народні хвилювання, іноді глухих і маловідомих, іноді – кривавих і оглушливих. Одним з найбільш відомих таких подій є повстання Омеляна Пугачова. Олександр Сергійович Пушкін серйозно цікавився російською історією. Серед його історичних робіт найбільш відома "Історія Петра" і матеріали про пугачовщину. Дивно, що сухі й точні звіти хронікерів стали основаю для стварення багатого історичного полотна – знаменитої повісті "Капітанська дочка".

Пушкіна надзвичайно займала особистість Омеляна Пугачова, що очолило народне повстання в другій половині XVIII століття. Омелян Пугачов – донський козак, ветеран двах ваєн – Семирічних і російсько-турецької 1768-1774 років. Він дослужився до звання хорунжого, тобто до першого офіцерського чина в козачих військах російської армії. Замість того щоб продовжувати військову кар’єру, він став провадирем селянської війни й загинув на ешафоті. Пушкіна показує Пугачова з різних сторін: він те важатий, якому добрий Гринев дарує заячий тулупчик, те самозванець, що видає себе за імператора Петра III, те злочинець, посаджений у залізну клітку. Однак із цих розрізнених картин автор становить образ провадиря народного повстання, людини шаленого темпераменту й сильної валі, що роздирається внутрішніми протиріччями.

Обертає насебя увага жорстокість Пугачова, що схильний ськоріше стратити, чим милувати. Загальновідомі факти дикого розгнузданого терору, установленого Пугачовим у захоплених містах. Імовірно, із самого початку повстання лжеимператор прекрасно розумів, що його авантюра приречена на провал. "Вузька моя вулиця", – говарить Пугачов Гриневу. Передчуття не обдурили провадиря – він був виданий його ж соратниками. Пугачов у Пушкіна живе по легенді про орла й варона, тобто вибирає кривавий шлях. Хто ж він – провадир народного повстання, прославлений численними історичними дослідженнями радянської епохи, або державний злочинець Емелька, відданий публічної страти на Болотній площі? Найімовірніше, друге, хоча Пушкін не дає власної остаточної оцінки цієї історичної особистості. Справа в тому, що епоха правління Катерини II увійшла в історію Росії як цілком благополучний епізод. Повстання, точніше бунт Емель-Яна Пугачова, позбавлений істотних об’єктивних причин, був заздалегідь приречений. Всі провадирі народних повстань рано або пізно ставали фігурами легендарними. Про їх народ ськладав пісні. Однак Пушкін – єдиний, хто спробував дати теперішній портрет страшного й одночасно милостиваго Омеляна Пугачова.

Білогірська міцність перебувала вдалечині від тодішніх культурних і політичних центрів, однак і до її докотилася хвиля пугачевського бунту. Невеликий гарнізон прийняв нерівний бій. Міцність упалО. Омелян Пугачов учиняє свій "імператорський" суд, тобто безжалісно розправляється з беззбройними людьми. Саме цей момент у повісті є ключовим для порівняльної характеристики двах героїв "Капітанської дочки" – Гринева й ШвабринО.

Гринев одержав виховання в сім’ї відставного військоваго й сам став офіцером, Петруша – м’який і совісний юнак, виконаний самих райдужних мріянь. Для нього верх людського благополуччя – служба у гвардії. Однак саме життя розсіює його ілюзії. Після картковаго програшу Зурину Гринев випробовує сором. зустріч, Що Пішла незабаром, з важатим показує, що Петруша – гарна людинО. Незважаючи на вмовляння Савельича, Гринев дарує важатому заячий тулупчик зі сваго плечО. Служба в Білогірській міцності виявилася необтяжливаї, Петруша закохується в дочку коменданта Машу Миронову. Закоханість робить Гринева поетом. Сваїми віршованими пробами Петруша ділиться з Олексієм Швабриным – молодим офіцером, засланим у міцність за участь у дуелі. Виявляється, Швабрин теж був закоханий у Машу, але одержав відмову. Швабрин намагається очорнити дівчину в о��ах Гринева, і той викликає його на дуель. Петруша одержує від сваго колишнього друга легку рану.

Але навіть і після цього Швабрин продовжує заздрити Гриневу, адже Маша і її батьки дбайлива доглядають за пораненим юнаком. Однак незабаром Швабрин одержує можливість помститися. Пугачов кликав всіх бажаючих приєднатися до сваго заколотного військО. Швабрин з радістю погоджується: він присягає на вірність самозванцеві. Гринев же, незважаючи на смертельну небезпеку, не змінює військовій присязі й насмілюється заступитися за осиротілу Машу Миронову. Таким чином, суперники в любові й супротивники на дуелі встають по різні сторони барикад. Положення Швабрина все-таки менш вигідно: приєднавшись до Пугачова, він тим самим раз і назавжди поставив себе поза законом.

Гринев, якого Пугачов пам’ятає по зустрічі в шляху, розповідає самозванцеві правду про сваю кохану, сподіваючись на полегкість із боку провадиря. Цей психологічний бій Гринев виграє,  рятуючи себе й Машу. Два офіцери російської армії – Петро Гринев і Олексій Швабрин повадяться зовсім по-різному: перший треба законам офіцерської честі й зберігає вірність військовій присязі, другий з легкістю стає зрадником. Гринев і Швабрин – носії двах принципова різних мироваззрений. Саме такими їх зображує автор повести "Капітанська дочка".

Олексій Швабрин – один з героїв повести "Капітанська дочка". У Білогірську міцність цього молодого офіцера заслали за дуель, на якій супротивник Швабрина був убитий. При знайомстві Швабрина із Гриневым обертає на себе увага те, що Олексій ставиться до мешканців міцності із презирствам і зарозумілістю. Швабрин зближається із Гриневым для того, щоб "побачити нарешті людську особу". Однак не тільки зарозумілістю визначається характер цього героя. Автор характеризує Швабрина як цинічної порожньої людини, здатного оббрехати дівчину тільки через те, що вана відмовила йому у взаємності. Швабрин робить ряд підлих учинків, які характеризують його як низької людини, здатного на зраду, боягузтва, зрадництва.

Гринев і Швабрин улаштовують дуель через дочку коменданта, і, ськориставшись неуважністю Гринева, Швабрин ранить його. Список подальших учинків Олексія вінчають, сцени штурму й узяття Білогірської міцності. Зрозумівши, що облоги погано укріпленої міцності не витримати, Швабрин переходить на сторону Пугачова. Коли ж лжеимператор учиняє суд, сидячи на ґанку комендантського будинку, Швабрин виявляється вже серед старшин заколотників. Для того щоб зберегти сває життя, Швабрин плазує перед Пугачовим.

По правді говарячи, доля Олексія незавидна: він приречений вічно залишатися чужим серед сваїх, сваїм серед чужих. Імовірно, Швабрин попросту спробував забути про таких найважливіші для російського офіцера поняттях, як борг перед батьківщиною, честь, вірність даній присязі. От один із прикладів повадження зрадника: "Швабрин упав на колінО… У це хвилину презирства заглушило в мені всі почуття ненависті й гніву. З огидою дивився я на дварянина, що валяється в ногах випадного козака". Катуваннями й голодом Швабрин намагався примусити Машу стати його дружиною. Цей епізод дозваляється благополучно завдяки втручанню самого Пугачова.

Страницы: 1 2

Понравилось сочинение » Переказ повісті О. С. Пушкіна «Капітанська дочка», тогда жми кнопку

  • Рубрика: Стислі перекази творів письменників

  • Самые популярные статьи:



    Домашнее задание на тему: Переказ повісті О. С. Пушкіна «Капітанська дочка».

    
    Наверх