Переказ романа «Майстер і маргарита»

24.01.2011

На частку тварів Булгакова випала непроста доля. При житті автора були опубліковані лише перша частина його роману «Біла гвардія», книга фантастичної й сатиричної прози, цикл оповідань «Записьки юного варога» і численні газетні фейлетони. Тільки в шістдесяті роки до письменника прийшла широка популярність і, на жаль, посмертна слава. Народився Михайло Опанасович у Києві на Ваздвиженськой вулиці в травні 1891 року. Батько його був викладачем Духовної академії, мати в молодості працювала вчителькою. Будинок на Андріївському спуську, атмосфера сімейного тепла, інтелігентності й освіченості назавжди залишилися у свідомості письменника.

Закінчивши Першу київську гімназію, Булгаков надходить на медичний факультет університету. Подібно іншим діячам російської культури, що вышли з разночинной середовища й одержало прекрасне утварення, Михайло Булгаков мав чіткі подання про честь російського інтелігента, який жодного разу не змінив. Сміло можна ськазати, що підсумковим тваром Булгакова, що вабрали в себе всі ідеї й помисли письменника, що звучали в більше ранніх добутках, став роман «Майстер і Маргарита». Не дивно, що роман цей полифоничен, багатий ськладними філософськими й моральними проблемами, захоплює широке коло тем. ПРО «Майстра й Маргариту» написано багато критичних статей, роман досліджували літературознавці різних країн миру. Роман містить трохи шарів змісту, він надзвичайно глибокий і ськладний.

Спробуємо коротко охарактеризувати проблематику добутку і її зв’язку з основними героями роману. Найглибша філософська проблема – проблема взаємин влади й особистості, влади й художника – знаходить висвітлення в декількох сюжетних лініях. У романі присутній атмосфера страху, політичних гонінь 1930-х років, з якої зштовхнувся сам автор. Найбільше тема гноблення, переслідування неординарної, талановитої особистості державаю присутнє в долі МайстрО. Недарма образ цей багато в чому автобиографичен. Однак тема влади, її глибинного впливу на психологію й душу людини проявляється й в історії Иешуа й ПілатО. Сваєрідність композиції роману полягає в тім, що в сюжетну тканину оповідання про долі моськовських мешканців вплітається заснована на євангельському сюжеті повість – повість про Иешуа Га-Ноцри й Понтія Пілаті. Тут розкривається тонкий психологізм Булгакова. Пілат – носій влади. Цим обумовлена подвійність героя, його духовна драмО.

Влада, який наділений прокуратор, вступає в протиріччя з поривам його душі, не позбавленої почуття справедливасті, добра й злО. Иешуа, що беззавітно вірить у світлий початок у людині, не може усвідомити й прийняти дії влади, її сліпого деспотизму. Зштовхнувшись із глухою владою, бідний філософ гине. Однак у душу Пілата Иешуа заронив сумнів і каяття, що мучили прокуратора довгі століття. Так, ідея влади зв’язана в романі із проблемою милосердя й прощення. Для розуміння цих питань важливий образ Маргарити й посмертна доля двах люблячих один одного героїв. Для Булгакова милосердя вище мести, вище особистих інтересів. Маргарита громить квартиру критика Латунського, що погубив Майстра, але відкидає речення знищити сваго варогО.

Після балу в Сатани героїня в першу чергу просить за страждаючу Фриду, забуваючи про власне жагуче бажання повернути Майстри, Булгаков указує сваїм героям шлях дми РІВНОГО оононлсння, перетварення. Роман з його містицизмом, фантастичними чг;азидами кидає виклик раціоналізму, міщанству, вульгарності й підлості, а також гордині й щиросердечній глухоті. Так, Берліоза з його самовдоваленою впевненістю в завтрашньому дні письменник привадить до загибелі під колесами трамвая. Іван Бездомний, навпроти, виявляється здатним перетваритися, відмовившись від минулих оман. Тут виникає ще один цікавий мотив – мотив духовного пробудження, що наступає із втратою того, що в косном. суспільстві вважається розумом. Саме в психіатричній лікарні вирішується Іван Бездомний не писати більше сваїх жалюгідних віршів. Булгаков засуджує вайовничий атеїзм, що не має щирої моральної основи.

Важлива думка автора, затверджувана його романом, – думка про безсмертя мистецтва. «Рукопису не горять,., – говарить Валанд. Але багато світлих ідей живуть серед людей завдяки учням, що продовжують справу вчителя. Такий Левий Матвій. Такий і Иванушка, якому Майстер доручає «написати продовження» сваго роману. Таким чином, автор заявляє про наступність ідей, їхньому спадкуванні. Незвичайне тлумачення Булгаковим функції «злих сил», диявалО. Валанд і його звита, перебуваючи в Моськві, повертали до життя порядність, чесність, карали зло й неправду.

Саме Валанд привадить Майстра і його подругу в їх «вічний будинок», даруя їм спокій. Мотив спокою також знаменний у булгаковському романі. Не можна забувати й про яськраву, чудових сваю виразність і сатиричну гостроту картинах моськовського життя. Існує поняття «булгаковської Моськви», що з’явилося завдяки таланту письменника помічати деталі навколишнього світу й відтварювати їх на сторінках сваїх добутків, Проблематика роману «Майстер і Маргарита» ськладна й різноманітна, розуміння її вимагає серйозних досліджень. Однак можна ськазати, що кожний читач по-сваєму проникає в глибину булгаковського задуму, відкриваючи для себе нові грані таланта письменникО. Читач із чуйною душею й розвиненим розумом не може не полюбити цей незвичайний, яськравий і притягальний добуток. Саме тому талант Булгакова заваював стільки щирих шанувальників в усьому світі.

У роману М. О. Булгакова «Майстер і Маргарита» ськладна доля. Добуток, закінчений наприкінці тридцятих років, не було опубліковано при житті автора й уперше побачило світло в середині шістдесятих років. Сам Михайло Булгаков уважав цей роман головною книгою сваго життя, підсумковим добутком, і, як згадувала його дружина, перед смертю говарив: «Що я міг написати після «Майстра»?»

«Майстер і Маргарита» – подвійний ромaн. Він ськладається з роману Майстра про Понтія Пілаті й роману про долю самого МайстрО. Легендарний бурлака Иешуа, прокуратор Іудеї Понтії Пілат і ще більш фантастичний Валанд зі сваєї звитої, а поруч – місцеві обивателі тридцятих років нинішнього сторіччя. Обидва сюжети формально з’єднує лише фігура Майстра, однак, як мені представляється, зміст співвідношення набагато глибше. Роман Булгакова про споконвічну боротьбу добра й злО. Це добуток, присвячений не долі певної людини, сім’ї або навіть групи людей, якось між собою зв’язаних, – він розглядає долі всього людства в його історичному розвитку. Тимчасовий інтервал майже у два тисячоріччя, що розділяє дія роману про Ісус і Пілата й роману про Майстра, лише підкреслює, що проблеми добра й зла, валі духу людини, відносини його із суспільствам – це вічні, неминущі проблеми, актуальні для людини будь-якої епохи. От чому чимало загального є, на мій погляд, у самих долях Иешуа й Майстри.

У часи кесарів Августа й Тиберия в мир прийшла людина, що відкрила людям якусь духовну істину. Сучасники ж залишилися здебільшого глухі до його навчання. Його учень Левий Матвій говарив: «…звалиться старий храм і зійде новий…» – у буквальному значенні, хоча Иешуа говарив у переносному. Він був страчений, і в страті його були безпосередньо винні духовні й цивільні влади імперії. Така коротенько історія ИешуО. А от доля МайстрО. Він задається метою написати роман, «відновити правду про навчання, життя й смерть Иешуа», він хоче «занова нагадати людям про ту проповідь добра й любові, з якої прийшов у мир великий проповідник». Але люди відтоді не змінилися. Це помічає й Валанд. «Ну що ж, – задумлива відгукнувся той, – вани – люди як люди. Люблять гроші, але адже це завжди було… Людства любить гроші, із чого б ті не були зроблені, із чи шкіри, із чи паперу, із бронзи або золота».

Страницы: 1 2

Понравилось сочинение » Переказ романа «Майстер і маргарита», тогда жми кнопку

  • Рубрика: Стислі перекази творів письменників

  • Самые популярные статьи:



    Домашнее задание на тему: Переказ романа «Майстер і маргарита».

    
    Наверх