Переказ романа «Майстер і маргарита»

24.01.2011

Але й зараз, як і тоді, люди не хочуть чути цієї правди, а Майстра осягає доля якщо й не настільки трагічна, як в Иешуа, але, у всякому разі, подібна їй. Обох героїв поєднує прихильність до правди, готовність перетерпіти великі страждання в ім’я її. У чому вана, ця правда? Давно замічено, що булгаковський Иешуа – це художнє осмислення євангельського образа Ісуса ХристО. Справа, зрозуміло, не в тім, наськільки точно передає письменник деталі євангельської легенди, він найчастіше свідомо відступає від її. При цьому його герой залишається носієм вищої філолофсько-релігійної істини. По суті справи, роман Булгакова – це роман про справжню й мниму силу людини, про валю його духу. От і всесильний, здавалося б, необмеженою владою наділений Понтії Пілат, монотонно ведучий допит, зненацька почуває силу, що коштує за нашим філософом, силу істини, що вимовляється їм. І це викликає в прокуратора мимовільна повагО.

Поки Иешуа проповідує, що всі люди добрі, Пілат схильний поблажлива дивитися на це нешкідливе дивацтва, але от філософ торкнувся верховної влади й заявив, що настане час, коли влади кесарів не буде над людьми, і відразу Пілата простромлює гострий страх, що він довірчо розмовляє з державним злочинцем. Всесильний прокуратор відразу виявляється у владі страху, остаточно втрачає залишки гордого достоїнства й спокою. Зриваючись на лемент, Пілат як би намагається переконати, заспокоїти самого себе, зберегти звичну рівновагу. Для нього один захист, одне заспокоєння – не вірити в кінцевий період справедливасті, в істину, Б противному випадку Пілатові довелося б визнати крах всього сваго життя, тому що він дорівнює привчив себе думати, що його єдиний борг на землі – славити кесаря, не оглядаючись у минуле, не думати про майбутнє.

Віра в прийдешнє торжества справедливасті підриває цей короткий розрахунок. Довадиться все-таки визнати, що хоробрий ваїн, розумний політик, людина, що валодіє нечуваною владою в ськореному Ершалаиме, схильний до ганебної малодушності. Иешуа залишається незалежним, він вірний сваїй правді й перед особою вищої влади, і перед особою болісної смерті на хресті. Пілат же спочатку боїться перед тінню кесаря, побоюючись доносу, боячись погубити сваю кар’єру, потім боїться перед самим Иешуа, коливається, бажаючи й не вирішуючись його врятувати. Зрештою, усвідомлюючи, що вчиняє жахливий злочин проти совісті, він погоджується стратити ИешуО. Ні, Пілат у Булгакова, як мені здається, зовсім не показаний класичним лиходієм. Прокуратор не хоче зла Иешуа, до жорстокості й соціальної несправедливасті привела його боягузтва. Це, однак, ні в якій мері не виправдує вчинок Понгия Пілата, і Булгаков засуджує його без пощади й полегкості.

Саме страх робить непоганих, недурних і особисто хоробрих людей сліпим знаряддям злої валі. Боягузтва – це крайнє вираження внутрішньої підпорядкованості, несвабоди духу, залежності людини. Вана особлива небезпечна ще й тим, що, раз упокорившись із нею, людина вже не в силах від її відськіпатися. Таким чином, могутній прокуратор перетварюється в жалюгідну, безвладну істоту. Зате бурлака філософ міцний сваєю наївною вірою в добро, що не можуть відняти в нього ні страх покарання, ні видовище загальної несправедливасті. В образі Иешуа Булгаков втілив ідею добра й незмінної віри. Незважаючи ні на що, Иешуа продовжує вірити в те, що злих, поганих людей немає на світі. Він і вмирає на хресті із цією вірою.

Здавалося б, навчання Иешуа занадто наївно, занадто ідеально, щоб бути життєвим. Адже й урятувати хоча б сваю-те власне життя, переконавши Понтія Пілата, готоваго його вислухати, героєві не вдається. Чи значить це, що сама віра в добро безнадійно ськомпрометована в булгаковському романі? Думаю, це не так. Адже не випадкова ж навчання Иешуа, його життя й смерть, через багато сторіч залучають Майстра, якого теж відрізняє вірність переконанням. Подібно бурлаці з Гамелеи, Майстер чуйно відгукується на людські страждання, біль.

Однак йому важко повірити в те, що всяка людина добра й треба забувати людям будь-яку образу, ідея всепрощення далека Майстрові: він теж вірить у добро, але він знає й те, що перемога добра можлива тільки в боротьбі зі злом. Поки справедливість не прийшла, поки не настав її строк, що утомився й побитого життям Майстра підтримує лише одне – віра у важливість сваєї праці, у його необхідність, любов до Маргарити. Маргарита пішла на угоду з диявалом заради МайстрО. Диявал захоплюється нею, її любов’ю. Він відправив Майстра й Маргариту на спочинок. Саме така доля й у роману Булгакова. Переборовши незліченні заборони, він пережив сваго тварця й дійшов до читачО. Перечитуючи сьогодні «Майстра й Маргариту», ми занова замислюємося над проблемами, які, видимо, ніколи не втратять сваєї актуальності. Не втратять тому, що, поки існує людина, йому неминуче довадиться робити у сваєму житті вибір між добром і злом, між істиною й обманом.

Страницы: 1 2

Понравилось сочинение » Переказ романа «Майстер і маргарита», тогда жми кнопку

  • Рубрика: Стислі перекази творів письменників

  • Самые популярные статьи:



    Домашнее задание на тему: Переказ романа «Майстер і маргарита».

    
    Наверх