Питання гріха й чесноти

28.01.2011

Роман «Злочин і покарання» – один з найвідоміших добутків письменника, що здобуло світову славу. У центрі роману – образ Родіона Раськольникова, що вирішило перейти за грань гріха й чесноти й придбати тим самим якості надлюдини. Для Раськольникова чеснота й гріх залишаються абстрактними категоріями, зміст яких лише в стримуванні глибинних поривів вільної людської індивідуальності. Але вбивства з ідейних міркувань, чинене їм, виглядає безглуздо.

Причина цього, імовірно, у тім, що герой «Злочину й покарання» поставив собі занадто неблагородну мету. Однак гріх убивства, будучи свершен, обтяжує Раськольникова, і герой переживає страшнейшие щиросердечні мучення. Рішення Раськольникова настільки ж безглуздо, як безглуздо сам його злочин: герой здається владі. І врятувати заблудшую душу Родіона випадає на частку втіленню чесноти – Соні Мармеладовай. З роману «Злочин і покарання» треба, що доконаний смертельний гріх, безумовно, важко травмує психіку вбивці й робить останнього відщепенцем роду че-   ловечеського. А от чеснота, навпаки, виліковує душу й робить людини частиною Божого миру.

Категорії гріха й чесноти вкорінені насамперед у середовищі релігійної свідомості. Але при цьому під дією даних категорій підпадають як віруючі, так і абсолютно невіруючі люди, тобто гріх і чеснота можна вважати універсальними поняттями. Відповідно до Євангелія чеснота зовсім не є протилежністю гріха, адже тільки вірою можна надолужити будь-який гріх. Віра ж, у Свою чергу, припуськає доброчесне повадження людини в житті. Як розуміють гріх і чеснота наші сучасники? Чи залишається місце для цих понять у нашім повсякденному житті? Швидше за все, так. Адже гарн і правильним уважається саме те, що схвалюється, у тому числі релігійною мораллю, а поганим і неправильним – те, що нею засуджується. Виходить, кожна людина – віруючий? Ні, просто за тисячоріччя сваєї історії людства виробило правила поведінки, виконання яких дозвалять суспільству гармонійно й вільно розвиватися, іти по шляху прогресу.

Особисто для мене гріх і чеснота – дуже важливі поняття. Я вважаю гріхом те, що приносить шкоду навколишньої, робить їх нещасними. Чеснота ж для мене – це доброзичливе й чесне відношення до інших людей, засноване на взаємодопомозі й взаєморозумінні. У ськладному й мінливаму сучасному світі дуже важлива мати власне розуміння категорій гріха й чесноти. Саме це дає людині можливість правильно знайти сває місце в житті й бути гідним членом суспільства.

Центральною проблемою роману Ф. М. Достоєвського «Злочин і покарання» є пояснення причин злочину Родіона Раськольникова. Чому утварений, добрий, совісний, явно «з душею й серцем» парубок зробив звіряче вбивства баби-процентщицы і її сестри Лизаветы? Причому навіть на каторзі він не відразу випробовує повне каяття у вчиненому, хоча й з’явився з винної. Літературознавці-Марксисти пропонували багато довгих і мудрих пояснень цьому факту. Однак відповідь, що дається й цим романом, і особистістю, і всіма духовними шуканнями самого Достоєвського, дуже простий. Причину вчинку Раськолывдкова автор бачить у тім, що колишній студент не вірує в БогО. Тому й убив. Звичайно, настільки лаконічне формулювання відсутня в тексті, але весь художній лад добутку, що вважається самим доконаним утваром Достоєвського, численні натяки й раськавыченные цитати зі Священного писання, сховані євангельські образи – все це затверджує саме таку, зненацька просту й немудру істину.

Адже Бог – це не тільки міфічний владика небесний. Бог позначає наявність у розумі, а головне, у серце людини, непорушного закону любові, добра й краси. Розкольників, як ми знаємо, атеїст. У цьому зміст прізвища героя: він від Бога й Божого миру відвернувся. Є й ще один значеннєвий аспект: його розкриває розкольників-ськое знаряддя вбивства – сокира, до якого кликали Русь у сваїх прокламаціях ревалюційні демократи на чолі з Н. Г. Чернишевським, тобто до криваваго й нещадного загального бунту.

Його Розкольників не став чекати й зробив бунт самостійно, а знаряддя для нього він вибрав відповідно до духу часу, із закликами «самих передових» тоді політичних сил. Розкольників – студент-шестидесятник, з передових кіл, близьких до нігілістів, до «нових людей». Такий і його друг Разуми-Хин, але обох не у всім улаштовують ідеї й методи «підручника життя», залишеного репресованим Чернишевським, – роману «Що робити?» Кожний із друзів шукає свій шлях. Отже, фатальне ім’я важдя ревалюціонерів і його новаго ревалюційного завіту вимовлено. Чернишевський з його романом – от проти кого, вірніше, проти яких ідей  спрямована полемічна сторона «Преступления й покарання». І сокира в руках Рас кольникова не є знаряддя карного дея ния. Розкольників – не карний злочинець. До речі, зовсім безосновательш убачати в «Злочині й покаранні; риси детективного жанру. Сокира Раськоль-Никова – це знаряддя соціального протесту ідейного й політичного бунту. Розкольників – герой ідеологічний його криваве діяння має ідейно-політичний сенс.

Розвиток капіталістичних відносин чітко ділило мир на хазяїв, сильних і владних, і залежних від них нещасних жертв експлуатації й насильства. Картини, що підтверджують такий життєвий розклад, Розкольників бачить повсюдно й щогодини. Як допомогти людям, «приниженим і ображеним» існуючим порядком речей? Розбити цей порядок. Але важко почати: немає грошей, немає засобів навіть для того, щоб продовжити навчання на юридичному факультеті; сам герой голодний і погано одягнений, родичі, що також перебувають у крайній нужді, готові на будь-які жертви.

Перш ніж рятувати всіх що бідують, потрібно врятувати себе й найближчих. Потрібний первісний капітал. І от Розкольників іде до баби-процентщице із сокирою під пахваю. Але капітал Раськольникову необхідний лише первісний. Спереду великі справи по порятунку всього стражденного людства. Тому похід до баби має й інша мета: перевірити, чи здатний він заради великої соціальної місії переступити через кров, зробити чорну справу. І отут починається моральна арифметикО. З одного боку, бабуся Алена Іванівна – бридка й жалюгідна істота, сама вана – кроважер у повному змісті цього слова. Із цього треба висновак: роздавити її, як ваша, і змити із себе лиходійства майбутніми благими справами! Тим більше, з іншого боку, перед очима великі приклади людей, які, подібно Наполеонові, вільно розпоряджалися судьбами’и життями мільйонів заради реалізації сваїх всесвітньо-історичних планів, переступаючи через кров і страждання інших. Однак проба ця не вдалася. рятівника, Що Не Відбувся, людства замучила совість після першої ж пролитої крові, і він не витримує відчуженості від людей, до якої привело його вбивства. Чому ж не спрацювала така струнка й логічна теорія?

Так тому, що шлях до порятунку всіх нещасних був ськладений за законами тих, хто робить їх нещасними. Всі ці міркування Достоєвський наділяє в образи людей, що оточують Раськольникова. З одного боку, біля нього нещасні: Мармеладов, його дружина, їхні малолітні діти, Соня, мати й сестра Раськольникова. Його душу розривається від співчуття й бажання допомогти їм, але розум не може примиритися з їхньою покірністю, слабістю, затурканістю й роздавлюванням обставинами. З іншого боку, біля Раськольникова «хазяї» положення й всього життя: процвітаючий і ні в чому не сЪебе, що стиськує, Лужин, агресивно-напористий у задоваленні сваїх порочних бажань Свидригайлов.

Страницы: 1 2

Понравилось сочинение » Питання гріха й чесноти, тогда жми кнопку

  • Рубрика: Творчі шкільні твори з української літератури 10 класс

  • Самые популярные статьи:



    Домашнее задание на тему: Питання гріха й чесноти.

    
    Наверх