Сочинения со словом ‘Ахматова Анна Андреевна

Ні, і не під далеким небозводом, і не під захистом далеких крив, – Я була тоді з моїм народом, там, де мій народ, до нещастя, був. Ганна Андріївна Ахматова… Це ім’я зараз відомо, мабуть, всім, навіть не аматорам поезії. Від прабаби, татарської княгині Ахматової, іде цей знаменитий псевдонім, яким вона замінили прізвище Горенко. Народилася Ганна Андріївна під Одесою. Однорічною дитиною була перевезена на північ – у Царське Село. Найважливішими моментами дитинства вона називала враження про Царськосільські парки, Херсонес, море, навчання читанню по абетці Лева Толстого, перший вірш, написаний в одинадцять років. Далі – навчання, шлюб з Гумільовим, поїздки в Париж, де вона знайомить із  Модильяні, подорож по Італії, народження сина, «Бродячий Собака», Сталін, репресії, страждання, війна, доповідь Жданова, гоніння, світове визнання й… багато, багато інших яскравих вражень життя. Де, як на синусоїді, чергуються сльоти й падіння.

Звичайно найбільше гостро тема Батьківщини встає в літературі в періоди війн, революцій і т.п., тобто тоді, коли людині необхідно зробити свій моральний вибір. У російській літературі ця проблема стала найбільш актуальної на початку XX століття, чому сприяли кілька революцій, Цивільної й Першої світової війни.

Ганна Ахматова – поет, що прийшов у літературу в першому десятилітті нового, XX століття й світ, що покинув, коли XX століття перевалило далеко за шістдесят. Найближчою аналогією, що виникла вже в перших її критиків, виявилася давньогрецька співачка любові Сапфо: росіянці Сапфо часто називали молоду Ахматову. Дитинство поетеси пройшло в Царському Селі (там вона вчилася в гімназії), канікули проводила в Криму, коло моря, про що напише у своїх юнацьких віршах і в першій поемі «У самого моря».


2 из 212

Наверх