Товары

Сочинения со словом ‘Вороной Николай Кондратьевич

Выдающийся писатель-новатор Николай Вороной в своих взглядах неоднозначен. Талантливый, неординарный мастер слова, он в украинскую литературу принес поэтические шедевры. Николай Вороной был и критиком, и переводчиком, и искусствоведом. Именно он является одним из первых представителей литературного направления – символизма, так как его поэзия – это чрезвычайная музыкальность, новые образы, новые мотивы. Вороной – настоящий поэт, так как считает, что не имеет права быть в стороне от реальной действительности, быть равнодушным к страданиям своего народа: и

Родился на Днепропетровщине в семье ремесленника. Образование получал в ремесленных училищах, откуда был исключен за революционную деятельность. Был под надзором полиции, не имел права учиться в высших учебных заведениях России. Продолжил обучение в Венском и Львовском университетах. Некоторое время был режиссером в украинском театре «Русская беседа», актером в трупах Н. Кропивницкого, П. Саксаганского. С 1910 года жил в Киеве, но в 1920 году, не приняв новой власти, эмигрирует. В конце 20-х годов возвратился в Украину.

Він народився одного року з Лесею Українкою — в час, коли українське слово переслідувалося й принижувалося, злочинно замовчувалося й переслідувалося. На душу українця — горду й вільнолюбиву — було накладено кайдани усвідомлення своєї «вторинності», меншовартості. Та орлам не страшні пута, вони розбивають їх і сміливо шугають під небесами:

Видатний письменник-новатор Микола Вороний у своїх поглядах неоднозначний. Талановитий, неординарний майстер слова, він в українську літературу приніс поетичні шедеври. Микола Вороний був і критиком, і перекладачем, і мистецтвознавцем. Саме він є одним з перших представників літературного напрямку — символізму, бо його поезія — це надзвичайна музикальність, нові образи, нові мотиви. Вороний — справжній поет, бо вважає, що не має права бути осторонь реальної дійсності, бути байдужим до страждань свого народу:

Самые популярные статьи:

«Євшан-зілля» —  це  поетична інтерпретація легенди про юного половця, якого взяв полон Володимир Мономах. Життя хлопчика в чужині було розкішним: він ні в чому не знав відмови, жив у достатку. Все було б гаразд, але на Батьківщині половця залишився батько, що дуже тужив за сином і хо-; тів повернути рідну дитину, бо батьківська любов найсильніша в світі.; І от гудець іде до Києва за юним паном. Усі спроби були марними — половець став русичем. Ні колискові, ні звитяжні пісні, ні батькові, страждання не зачепили жодної душевної струнки, але сталося диво:, почувши запах євшан-зілля, хлопець мов прокинувся з довгого сну.


1 из 3123

Наверх