Трагедія Другої світової війни у зарубіжній літературі

8.04.2010

Війна — це неприродний стан людини. Знецінюючи найбільшу коштовність на землі — людське життя, вона є трагедією як для переможних, так і для переможців. У Другій світовій війні і уряди, і народи країн антигітлерівської коаліції мали ясну позитивну мету: вони боролися проти фашизму. Тому література про цю війну мала, в першу чергу, антифашистську спрямованість, патріотичний пафос. Проте не менш вагомими тут є протест проти самої сутності війни як насильства над людиною, проти війни, яка знищує в людині людське і перетворює її на потвору з психологією тварин. Саме такий підхід у зображенні війни спостерігаємо у творах Г. Белля, В. Бикова, Я. Іваш-кевича, В. Некрасова.

Війна у творах німецького письменника Геріха Белля — це війна переможених. Він зображує її останній період — період відступу і поразки, проте Белля цікавила не війна як така, а людина на війні. «У величезній кількості жертв, — говорить він, — губиться окрема людина…», саме ця окрема людина, її страждання стають центральним об’єктом зображення.

Герої Белля — солдати, єфрейтори, фельдфебелі, обер-лейтенанти — прості служаки, виконавці чужої волі, що не знайшли в собі сили протистояти фашизму, а тому самі певною мірою страждають від сіюєї причетності до його злочинів. Ні, Белль не виправдовує їх — він співчуває їм як людям.

Маленьке оповідання Белля «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…» пронизане величезним антивоєнним пафосом, до того ж йдеться не тільки про заперечення фашизму, а й будь-якої нійни. Сюжет оповідання будується на поступовому впізнаванні головним героєм, молодим пораненим солдатом, гімназії, в якій він навчався протягом восьми років і яку залишив всього три місяці тому, коли був відправлений прямо від шкільної парти на фронт.

Детально змальовуючи реквізит гімназії тогочасної фашистської Німеччини (погруддя німецьких володарів від «великого курфюрста до Гітлера», «взірці арійської породи» на стінах, погруддя Цезаря, Ци-церона, Марка Аврелія, Гермесова колона, зображення Зевса, Ніцше і т. п.), Белль показує читачеві, що подібний реквізит відповідає певній системі виховання і в даному випадку — виховання расизму, власної вищості і непереможності.

Ковзаючи поглядом по всіх картинах і скульптурах, герой залишається байдужим, тут все для нього «чуже». І лише потрапивши на операційний стіл, що знаходився в залі для малювання, він впізнає на дошці напис, зроблений його рукою: «Подорожній, коли ти прийдеш

у Спа…». «Побачити своє письмо — гірше, ніж побачити себе самого в дзеркалі, — куди більше ймовірності. Ідентичність власного письма я вже ніяк не міг узяти під сумнів». І в цю ж мить він усвідомлює і свій стан — у нього немає обох рук і правої ноги. Ось чим закінчи

лась система виховання, яку встановили «вони» (фашисти) в гімназії

Святого Хоми, християнській гімназії, один із постулатів якої, напевно, збігався з біблійною заповіддю: «Не вбий!». Школа, яка готувала до смерті, сама перетворилася на трупарню: в підвалах складали мертвих солдатів.        

Не випадково вч”итель примушував писати на дошці саме давньогрецький двовірш Симоніда Кеоського про битву спартанських воїнів під Фермопілами. Вірш про цю битву — давня формула подвигу у справедливій війні.  

Білоруський письменник Василь Биков теж написав чимало : яскравих творів, присвячених другій світовій війні.(«Третя ракета», «Альпійська балада», «Пастка», «Мертвим не боляче», «Круглянський ; міст», «Сотников», «Обеліск», «Дожити до світанку» та ін.). Його герої — звичайні люди. Але в хвилину найтяжчого випробування вони готові на самопожертву, поводять себе як справжні люди, благородні і сильні духом.

Такий і є герой повісті «Альпійська балада» Іван Терешко. Чотири рази втікав він із полону; думає не про себе, а про інших. Після багатьох страждань, принижень і мук його зачерствіла душа не здатна співпереживати і кохати. Кохання спалахує несподівано, наперекір всіїм смертям. Втікачі — російський солдат та італійська дівчина — переживають щастя кохання за якусь мить до смерті. І в останнто мить Іван думає не про себе, а про Джулію — сам гине, а її врятовує. Цим фіналом автор стверджує непереможність людяності і приреченість фашизму.

 

Понравилось сочинение » Трагедія Другої світової війни у зарубіжній літературі, тогда жми кнопку

  • Рубрика: Шкільні твори з зарубіжної літератури

  • Самые популярные статьи:



    Домашнее задание на тему: Трагедія Другої світової війни у зарубіжній літературі.

    
    Наверх