Твір на тему: Слово про Марусю Чурай

23 Янв
2010

Чи існувала справді Маруся Чурай, чи це лише збірний образ, створений народною фантазією і зафіксований у працях вчених, у творах письменників? На мою думку, відповісти на це питання поки що неможливо. Доки не будуть знайдені відповідні документи, все, що стосується Марусі Чурай, межує з легендою.

Яким же вимальовується образ Марусі Чурай у моїй уяві? Я думаю, що це була дівчина з чарівною зовнішністю, справжня красуня: невелика на зріст, струнка, як струна, у тонкій білій вишитій сорочці, з привітним виразом ласкавого личка, на якому виступав рум’янець, з карими очима під тонкими бровами і густими віями. Голову дівчини покривало розкішне, чорне, як смола, волосся, заплетене в густу косу до колін. Певна річ, з такою чарівною зовнішністю, життєрадісною вдачею та вмінням складати вірші, які до того ж, гарно співала, дівчина подобалась багатьом парубкам. Мені дуже жаль, що не склалося особисте життя Марусі. Скільки б ще було написано нею пісень! Можливо, не сумних, сповнених туги за зрадливим коханням, а світлих, веселих. Щастя у її житті було мало, але про нього дівчина згадує з теплотою:

  • Не поможуть сльози щастю.
  • Серцю легше буде,
  • Хто щаслив був хоть часочок, —
  • Повік не забуде.

Я думаю, що Маруся Чурай складала пісні з приводу найрізноманітніших подій у житті. Мабуть, багато пісень до нас не дійшло, а деякі, безперечно, живуть у народі як безіменні фольклорні твори. Я вірю, що знайдуться ще дослідники творчості легендарної Марусі Чурай і ми дізнаємося багато нового і цікавого про народну поетесу.

Образ народної поетеси Марусі Чурай, її пісні надихали багатьох митців: О. Шаховського, Л. Боровиковського, С. Руданського, В. Самійленка. Буковинська письменниця О. Кобилянська поклала сюжет Марусиної пісні “Ой, не ходи, Грицю…” в основу повісті “У неділю рано зілля копала…”. Але найкращим твором, на мою думку, є роман у віршах “Маруся Чурай” Ліни Костенко, який поетеса писала у роки вимушеного мовчання.

В основу роману Ліна Костенко, як і Ольга Кобилянська, поклала відому чи не кожному українцеві пісню “Ой, не ходи, Грицю…”. Поетесі вдалося створити не просто психологічно вірогідний портрет Марусі Чурай, а й показати героїню причетною до важливих подій періоду боротьби нашого народу за незалежність.

Ліна Костенко вміло розкрила тему нелегкої, але водночас високої місії митця та його слова у житті окремої людини й долі цілого народу. Центральне місце у романі займає кохання. Небо і земля, поезія і проза, душевний порив і практичний розрахунок — проблеми, які порушуються автором роману у віршах. Висока любов підносить Марусю над знадою життєвої влаштованості, над людським поговором, власне, робить її поетом. Шляхетно-волелюбний стан Чураївни Ліна Костенко протиставляє канцелярсько-бюрократичній машині, якою намагалися вичавити з людини все горде, підкорити її поведінку приписам, далеким від народної моралі. Саме у піснях розкривалася душа Марусі. їх ми сприймаємо як символ народного генія, хоч коханий говорить дівчині так: “Затям: любов — любов’ю, а життя — життям”.

Це не просто слова Гриця, а вияв соціальної психології. Зовсім по-іншому ставиться до проблеми митця Богдан Хмельницький: “Таку співачку покарать на горло, — та це ж не що, а пісню задушить!” Гетьманові не байдуже й “однесеньке життя”, адже це — славне минуле батька Марусі, легендарного Чурая, адже це — пісні Марусині, які не тільки звучали вчора, лунають сьогодні, а й підуть у майбуття.

 

Понравилось сочинение » Твір на тему: Слово про Марусю Чурай, тогда жми кнопку

  • Рубрика: Учнівські твори з української літератури 8 клас
  • Сочинение нашли по слову:

  • Самые популярные статьи:



    Домашнее задание на тему: Твір на тему: Слово про Марусю Чурай.