Твір по новелі М. Хвильового «Я (Романтика)»

Новела написана в 1924 році. А саме такі «докази» і такі глибокомудрі «вироки» будуть віддані революції чекісти виносити впродовж багатьох років. І тому ніякі сльози, ніякі спростування не могли похитнути віри, що вони, комунари «чорного трибуналу», вершать справедливий суд над ворогами революції. В ім’я революції, в Ім’я світлого майбутнього людства не зупинить їх рідна кров ні брата, ні сина, ні батька, ні матері. Бо це була «єдина дорога до загірних озер невідомої прекрасної комуни». І хоч іноді главковерху «нудило під серцем», і «не ридать, а плакати дрібненькими сльозами» хотілося йому, «як в дитинстві, на теплих грудях» матері, зупинити цей страшний кривавий шал було неможливо, бо «це була дійсність: справжня життєва дійсність — хижа й жорстока, як зграя голодних вовків. Це була дійсність безвихідна, неминуча, як смерть». Ось чому син мусив застрелити матір. Ось чому в ім’я ревоюції, в ім’я єдиної дороги до загірних озер невідомої прекрасної комуни син повинен стріляти в матір: «Тоді я у млості, охоплений пожаром якоїсь неможливої радості, закинув руку на шию своєї матері й притиснув її голову до своїх грудей. Потім підвів маузера й нажав спуск на скроню».

Це був справжній революціонер. Саме до такого висновку підводить нас письменник. Це гірко, страшно, але це так. І страшно тому, що це не бездушний дегенерат. Це людина, яка мислить, співставляє, робить логічні висновки, але яка в критичну хвилину «голови не загубила». Він мучиться: «Так, це були неможливі хвилини. Це була мука. Але я вже знав, як я зроблю». «Я мушу бути послідовним!» Страшно й тому, що «вина» Марії, як і тих черниць, тільки в тому, що «вони на ринку вели одверту агітацію проти комуни». І тільки! Але ж «главковерх чорного трибуналу комуни виконував свої обов’язки перед революцією». І не міг він відступити від цього сліпого обов’язку, не міг він прийняти пропозицію Андрюші відпустити матір, ні, тим більше, пораду дегенерата: «Ваша мати там? Робіть, що хочете!» Він лишається кришталево чистий перед ідеєю, якій він служить: «Там, в далекій безвісті невідомо горіли тихі озера загірної комуни».

Цими сумними словами закінчує свою трагічну новелу М. Хвильовий.

Страницы: 1 2

Понравилось сочинение? Сохрани в закладках сайт еще пригодится - » Твір по новелі М. Хвильового «Я (Романтика)»

Рубрика: Творчі шкільні твори з української літератури 10 класс

Сочинение нашли по слову: Волновой Николай Григорьевич