В. Маяковський – один із кращих поетів початку XX століття

26.01.2011

Революція для Валодимира Маяковського – це руйнування старого миру в ім’я стварення новаго, загибель в ім’я народження. Поема відбивала розпущену силу мільйонів, що стихійно піднімаються проти капіталізму й уже усвідомлюють свій шлях до боротьби. Поема була прямим відгуком на імперіалістичну війну, хоча окремі метафори й порівняння були навіяні злободенністю, наприклад: «Тіло тває я буду берегти й любити, як солдат, підрублений війною, непотрібний, нічий, береже сваю єдину ногу».

В. Маяковський у поемі «Хмара в штанях» прагнув всім змістом дійти до самого кореня людських страждань у тім пристрої суспільства, що робить війну неминучої. У поемі виражене співчуття страждаючій людині, а також прославляється активність самих пригноблених і знедолених. Похід проти слабостей людей, покалічених і обдурених капіталізмом, викриття ілюзій і оман страждаючої людини минулого органічною частиною заколотного пафосу «Хмари». У поемі відбилися настрої мас, які ще далеко не позбулися від непевності у сваїх силах, від перебільшення сил варога: «Чую: тихо, як хварий з ліжка, зстрибнув нерв. І от, – спочатку пройшовся ледь – ледь, потім забігав, схвильований, чіткий». Відвернене протиставлення страждання щастю, несамовите оспівування страждання й жертви уривалися дисонансом в активну, бунтарську проповідь «Хмари».

І для цього минулого сваї причини. Борошна праці й рабства, неуцтва й здичавіння, убогості й моральної деградації, у які капіталізм увергнув широкі працюючі маси, не могли пройти для них безвісти. Маяковський з надзвичайною силою затверджує молодість новаго миру, новаго шляху: «У мене в душі жодного сиваго валосся, і старечої ніжності немає в ній! Мир проти міццю голосу, іду – гарний, двадцатидвухлетний» . Маяковський відкидає «старе життя»: «Геть вашу любов!», «Геть ваше мистецтва!», «Геть ваш лад!», «Геть вашу релігію!». Ці чотири лементи «Геть!» допомагають осмислити ідейне значення поеми. Але в реальному русі образів всі чотири кричать про одному: всією сваєю поемою Маяковський добирався до головного, істотного зла, дратуючись загальними нещастями й всіма нещастями ліричного героя. Поет з’єднує його особисті переживання з переживаннями всієї країни.

Могутній голос трибуна, що виступає від імені багатьох, масштаб узагальнень, істинність і сила почуття народжують у Маяковського високий стиль, урочисту інтонацію. Поема з її прямим звертанням до пригнобленим і знедоленим, з її твердженнями великої місії поета-апостола, з її принциповим протиставленням живаго розмовного мовлення «красивасті» і выхолощенности мови модерністської літератури об’єктивно успадковувала й по-сваєму розвивала ревалюційно-демократичні традиції, відкинуті поетами декадансу, Поема «Хмара в штанях» – це чудовий добуток, написаний людиною, що щиро вірить в ідею ревалюції, в-в – прекрасне світле майбутнє, у неминучість щастя. Саме ця щирість і є, на погляд літературознавців, причиною того, що навіть зараз, коли суспільства перебудовується, життя міняється, поема В. Маяковського залишаються прекрасним зразком художнього слова, відбиваючи осмислення старого життя й перехід до новаго.

Як відомо, лірика передає переживання людини, його думки й почуття, викликані різними явищами життя. У поезії Маяковського відбивається лад думок і почуттів новаї людини – будівельника соціалістичного суспільства. Основні теми лірики Маяковського – радянський патріотизм, героїка соціалістичного будівництва, перевага соціалістичного ладу над капіталістичним, боротьба за мир, зміцнення оборонної могутності країни, місце поета й поезії в робітнику ладу, боротьба з пережитками минулого й т, буд. Злиті ваєдино, вани відтварять вигляд людини, що гаряче любить сваю батьківщину, відданого ідеям ревалюції й народу.

Дуже дорога відкритість, гражданственность поета, його прагнення показати «єства й плоть» комунізму, кожного запалити бажанням «думати, дерзати, хотіти, сміти». В ім’я ревалюції Маяковський стварює надзвичайний ораторський лад вірша, що піднімав, кликав, вимагав іти вперед. Ліричний герой – борець за загальне щастя, И на яку би найважливішу подію сучасності не відгукнулася поет, вана завжди залишався глибоко ліричним поетом і затверджував нове розуміння лірики, у якому настрою людини зливаються з почуттями всього народу.

Герої Маяковського – звичайні, але в той же час дивні люди («Оповідання про Кузнецкстрое»}. Під час будівництва міста мужні люди живуть під відкритим небом, мерзнуть, голодують, спереду в них більші труднощі, але «через чотири роки тут буде місто-сад!». Лірика Маяковського багата й різноманітнО. Чимало сваїх віршів поет присвятив темі патріотизму. Кращі з них – «Товаришеві Нетте – пароплаву й людині» і «Вірші про радянський паспорт». Перший вірш – спогад про радянського дипкур’єра Теодорі Нетте, що погибли при виконанні службоваго боргу. Вступом до теми служить зустріч Маяковського з пароплавам, що носить ім’я прославленого героя. Але поступова корабель одушевляється, і перед поетом виникає образ людини: Це він. Я довідаюся його. У блюдечках-окулярах рятувальних кіл. – Здраствуй, Нетте!.. Потім треба спогад про Нетте, що був другом Маяковського. Ці буденні спогади переміняються в центральній частині вірша описом героїчного вчинку простої людини – «слід героя світлий і кривавий». Рамки вірша розширюються: почате з опису дружньої зустрічі, вано піднімається до думок про Батьківщину, про боротьбу за комунізм. Такі, як Нетте, не вмирають – вани живуть у назвах, у рядках віршів. Гімном Радянській Батьківщині звучить і інший ліричний вірш Маяковського – «Вірші про радянський паспорт». Вано починається з незначної події – опису перевірки паспортів у залізничному вагоні в момент прибуття поїзда на границю. І поет зауважує багато чого: і чемність чиновника, що «не перестаючи кланятися», «з почтеньем» бере документи американця й англійця; і його зневага побачивши польського паспорта,

И раптом, начебто опіком рот ськривило панові.

Це пан чиновник бере мою черваношкіру паспортину. Мирний плин порушений, «Жандармська каста» готовий кинутися на поета, але в його руках – «молоткастый, серпастий радянський паспорт», за ним – країна соціалізму. Маяковський гордий за сваю могутню Батьківщину: «Читайте, заздріть, я – громадянин Радянського Союзу!». Багато віршів присвятив Маяковський і поезії («Ювілейне», «Сергію Єсеніну» і інші), а також поему «У весь голос». Він пише «про місце поета в робітнику ладу», про значення поезії для народу, для його боротьби за комунізм. Поет підкреслює відповідальність поета перед суспільствам, тому його лірика відрізняється високою ідейністю й народностями.

Сум, незадоваленість, самітність, невпорядкованість у житті – мотиви багатьох його добутків. Страждаюч і самотнім прийшов у російську поезію юний Валодимир Маяковський. У віршах молодого поета вражало незвичайний зміст і новизна поетичної мови, що отпугивало сучасну йому критикові. Поет не розкриває таємниці світобудови, він просто задає питання: «Послухайте! Адже якщо зірки запалюються – значить – це кому-небудь потрібно? Значить – це необхідно, щоб щовечора над дахами загорялася хоч одна зірка?!». Саме життя, її недоськоналість, різка невідповідність мрії й дійсності породжують ці питання. Вірш із зухвалою назваю «Нате!» знайшло сваго адресата й зробило саме ту дію, на яке розраховував автор.

Страницы: 1 2

Понравилось сочинение » В. Маяковський – один із кращих поетів початку XX століття, тогда жми кнопку

  • Рубрика: Краткие изложения сюжета произведений

  • Самые популярные статьи:



    Домашнее задание на тему: В. Маяковський – один із кращих поетів початку XX століття.

    
    Наверх