Володимир Миколайович Сосюра (1898—1965)

Від 1925 р. В. Сосюра повністю віддається літературній праці, полишивши агітпроп, а потім і Харківський університет. Протягом десятиліття (1922—1932) він був членом багатьох літоргані-зацій (Пролеткульту, «Плугу», «Гарту». ВАПЛІТЕ, ВУСППу та ін.), постійно брав участь у літературних дискусіях.

У 1927—1929 рр. написав низку поем. Неупереджена критика вбачає в В. Сосюрі провідного майстра ліричного жанру, але «провладні» критики все суворіше засуджують творчість поета, ввергаючи його в стан глибокої творчої кризи. Настрої відчаю позначилися й на збірці «Серце» (1931) і, зокрема, на однойменному вірші. За «націоналістичні ухили» у 1934 р. поета виключають з партії і зі Спілки письменників. У ці кризові роки В. Сосюра майже не пише, займається поетичними перекладами. 1936р. Сосюру все-таки знову приймають до Спілки радянських письменників. У припливі нових сил і надій він повертається до роботи. Наступних років з’являються збірки «Нові поезії» (1937), «Люблю» (1939).

У 1940 р. В. Сосюра завершує своє найбільше ліро-епічне полотно — роман у віршах «Червоногвардієць», який увібрав усе те, що становить автобіографічну основу його творчості 20 — 30-х років: спогади про дитинство, передреволюційна Донеччина, громадянська війна, боротьба й кохання в якомусь своєму магічному поєднанні. Останні передвоєнні книжки («Журавлі прилетіли», «Крізь вітри і роки», (1940) сповнені мотивів любові до жінки («Марії»), природи («Я квітку не можу зірвати»), до Вітчизни. Дві любові поета — до жінки й Вітчизни — були двоєдиним джерелом його поетичного натхнення. Інтимну лірику Сосюри зчаста іменують «Книгою Марії».

Магічна сила імені тільки уособлювала магічну силу жінки  житті й творчості поета. Жіночність для нього — квінтесенція чіп гої краси. Лірична героїня любовної лірики Сосюри, при всій И имріантності, багатоіпостасності, завше зберігає певний «набір» домінантних рис,— зовнішніх і внутрішніх. Це неодмінно — ічпотокоса красуня з блакитними очима, готова до світлої само-Офіри в ім’я коханого, берегиня «тихої», жертовної любові.  Обставини кохання змінюються з вірша до вірша, але завжди перед нами — велична історія унікальної любові, здатної перевернути світ.

У 1941 р. поет був евакуйований до Башкири, 1942р. працю-нав в Українському радіокомітеті в Москві, 1943р. входив до редакції фронтової газети «За честь Батьківщини». Лірику Сосюри років Вітчизняної війни (збірки «В годину гніву», 11942, «Під гул кривавий», 1942, численні публікації в періодиці) проймають два мотиви. Це — віра в перемогу й водночас неретушований показ людської біди. Друга книга Сосюриної поезії — книга України. Безліч творів поета присвячено патріотичній темі: протягом цілого життя він повсякчас сповідається в любові та клянеться у вірності рідній землі. Причому образ Вітчизни поступово розростається — від маленької Третьої Роти через степове роздолля Донеччини — до всього українського світу з неодмінними «ясними зорями» й «тихими водами». Саме за незгасну любов до України неповторному Володьш судилося зазнати найбільше прикрощів, але жодні приписи чи й навіть вироки не змусили його відректися найдорожчого.

У 1960 р. Сосюра завершує поему «Розстріляне безсмертя», розпочату в довоєнний час і опубліковану тільки 1988р. в журналі «Вітчизна» (№ 1). Є підстави вважати, що «заспівна» частина цього твору, присвяченого жертвам сталінського терору, є поновленим з пам’яті шматком втраченої поеми «Махно».

Цінність творчості В. Сосюри не в особливостях його поетичної техніки, а в особливостях того людського явища української іііікпості радянського періоду, що становить собою зміст його світу. Це явище ніде не виявилось так яскраво і ніде не н і.пішло такого щирого вислову, як саме в особі Сосюри та в його Наскрізь особистій і наскрізь щирій поезії. І саме ця щирість помігшого вислову Сосюри, що виявляє нам його таким, яким він, робить його особливо цікавою людською постаттю в українській радянській літературі.

ОСНОВНІ  ТВОРИ: «Третя Рота», «Червона зима», «Солов’їні далі», «Любіть Україну», «Так ніхто не кохав», «Два Володьки», «Марії», «Мазепа», «Розстріляне безсмертя».

Страницы: 1 2

Понравилось сочинение? Сохрани в закладках сайт еще пригодится - » Володимир Миколайович Сосюра (1898—1965)

Рубрика: Біографії писменників

Сочинение нашли по слову: Сосюра Владимир Николаевич