Жіночі образи в романі Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

Роман Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» став визначною подією у літературі XIX ст. З великою майстерністю автор зображує картини селянського життя у пореформении період. Це життя без прикрас, з печалями та радощами. Зі сторінок роману постають образи селян. Серед них і жіночі образи, наче живі сходять зі сторінок роману. Найбільше мені подобається Галя, «польова царіця», як ласкаво називає її Чіпка. Та й самому авторові до вподоби її «веселі очі», усміхнене «свіже молоде личко»

Виростили, викохали її батьки, ні в чому не було відмови. Тому і весела, і жвава Галя, тому, як червоні яблука, налилися в неї щічки. Але що насправді діється у неї в душі, чи подобаються їй розбишацькі гульбища у рідній хаті, чи радіє вона, зустрічаючи чужі, ворожі злодійські обличчя? Ні, це не до вподоби розумній, допитливій дівчині, тому, зустрівши Чіпку, намагається відвернути його з цього шляху то погрозою, то ласкою. Вона кохає Чіпку, і кохання її вірне, чисте, але не погоджується вийти за нього заміж, якщо він не покине злодійське життя. Галя «лікувала» Чіпку своїм коханням, своєю вірою.

Мотря: «Як ти увійшла до нас, то мов праведне сонце вступило в хату, немов нам очі розв’язала, світ повила рожевим квітом». Працьовита, весела, усьому дала вона лад, «де тільки рука її доторкалася або де око зиркнуло, — все те з хмурого, сумного прояснялося, ніби усміхалося». Галя полюбила матір Чіпки. Мотрю, бо для неї Чіпчина мати багато значить. Зійшлася Галя близько і з Христею, яка про неї каже: «Вже що багата та вродлива, а привітна та ввічлива до кожного». Припала до душі вона Христі, і ось вона вже її кума. Ось тут розкривається нова Галя. Галя, що до нестями любить дітей, хоч і не своїх. Каже вона: «Як буде дитина, то я, здається, з’їм або задавлю її, цілуючи та милуючи». Галя — це образ чесної, чуйної, веселої та лагідної жінки.

Все йде добре, але змінився Чіпка, пішов на слизький шлях, похмурніла Галя, усіма силами намагається допомогти Чіппі, вернути його до попереднього життя і благаннями, і вмовлянням, і погрозами. Сама розбишацька дочка, вона не хоче миритися із злодійським життям Чіпки, бо її ніжній натурі противні зло, пограбування, вбивства. Тому трагічно й закінчує Галя своє життя: дізнавшись, що Чіпку забрано до поліції за вбивство та грабунки, вона повісилася. Не знесла її чесна душа загибелі усіх надій та сподівань на щасливе життя з коханим. Не «стало» коханого, змінилися його правдиві слова на розбишацькі дії — не стало і Галі.

Дуже рельєфно виходить з-під пера Панаса Мирного і образ Мотрі Жуківни, потім Варениченко. Коли одружився з нею Вареник, була вона бідною, некрасивою дівчиною-перестарком. Злидні засіли у хаті Мотрі, яка жила в сусідах удвох із старою матір’ю, засіли та й не хотіли їх залишати. Тільки одруження й принесло полегшення. Виявилася Мот-ря і працьовитою, і хазяйновитою: «Як уступила Мотря в свою хату, то немов знову на світ народилася». Чепурить її, прибирає; «чисто кругом — любо глянути». Але недовгим було її щастя, бо залишилася вона сама, та ще й «замужньою вдовою». «Не судилося Мотрі щастя. Не зазнала вона його змалку; не бачила дівкою, жінкою; не сподівалася замужньою вдовою!» Знову злидні, і злидні «невилазні». А ще й син народився. Мотря у наймах, на чужих працює* щоб прогодувати стару матір і сина. Тяжка праця передчасно згорбила Мотрю, вбила в ній часточку тепла і любові, тому і б’є вона Чіпку, і б’є так, що «синяки по місяцю не сходили». Але все ж таки любила вона його, «як кожна мати свою дитину». Коли Чіпка виріс, а потім ступив на слизький шлях, це дуже вразило Мотрю. Не сподівалася ця чесна людина, що така їй уготована доля. «Кохала ж, ростила, довгих зимніх, коротких літніх нічок недосипляла — рано вставала, пізно лягала…» На старість знову йде наймичкувати.

Але ось чудова зміна — Чіпка став хазяїном, одружився. Повеселішала ця жінка, тепло та щастя оселилися в її хаті, заграли радістю старенькі очі. Здійснилося те, про що усе життя мріялось, що ввижалося довгими ночами. Але «не судилося Мотрі щастя». Син — убивця. За що їй такі муки! Бо неправда гуляє по світу, губить душі людей. Образ Мотрі — образ нужденної жінки, яких було більшість на Україні.

Страницы: 1 2

Понравилось сочинение? Сохрани в закладках сайт еще пригодится - » Жіночі образи в романі Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

Рубрика: Творчі шкільні твори з української літератури 11 класс

Сочинение нашли по слову: Мирный Афанасий