Життєвий шлях Купріна

Продовжуючи демократичні й гуманістичні традиції російських літераторів, особлива Л. Н. Толстого й О. П. Чехова, О. И. Купрін був чуйний до сучасності, до її актуальних проблем. У його яркою, самобутній прозі відбилося буття різні класи й станів російського суспільства кінця XIX – початку XX сторіччя. Літературна діяльність Купріна почалася в пору його перебування в кадетському корпусі. Він почав писати вірші, де звучать те ноти зневіри й туги, то чуються героїчні мотиви («Сни»).

В 1889 році вихованець юнкерського училища Купрін друкує сває перше невелике оповідання в журналі «Російський сатиричний листок», що називається «Останній дебют». За опублікування оповідання без дозвалу начальства Купрін був підданий арешту й відсидів на гауптвахті. Вийшовши у відставку (1894) і оселившись у Києві, письменник співробітничає в київських газетах. Цікавим літературним явищем була серія нарисів «Київські типи».

Стварені ним образи відбивали істотні риси строкатої міської обивательщини й людей «дна», характерні для всієї переджовтневаї Росії. Тут зустрічаються образи студента, квартирної господарки, прочанки, пожежного, невдалої співачки, художника-модерніста, колоритних жителів нетрів. Уже в 90-х роках на матеріалі армійського побуту в оповіданнях «Дізнання», «Нічліг» письменник ставить гострі моральні проблеми. В оповіданні «Дізнання» обурливий факт покарання різками солдата-татарина Мухамета Байгузина, що навіть не міг зрозуміти, за що його карають, змушує підпоручика Козловського по-новаму відчути мертвущу, бездушну атмосферу царської казарми. У цих оповіданнях відчувається вплив Л. Толстого, що покладало на інтелігенцію моральну відповідальність за страждання й трагічну долю народу.

У середині 90-х років у тварчість Купріна владно входить нова тема, підказана часом. Навесні він їде кореспондентом газети в Донецький басейн, де знайомиться з умовами праці й побуту робітників. В 1896 році він пише більшу повість «Молох». Тут він значніше й глибше, ніж його попередники, відбив протиріччя між працею й капіталом. У повісті дана картина життя великого заваду, показаний убогий побут робочих селищ, стихійні протести робітників. Письменник показав все це через сприйняття інтелігентО. Інженер Бобрів, подібно гаршинським героям, болісно й гостро реагує на чужий біль, на прояв несправедливасті. Герой порівнює капіталістичний прогрес, що стварює фабрики й завади, із чудовиськом Молохом, що вимагає людських жертв. Конкретним втіленням Молоха в повісті є ділок Квашнин, що не гидує ніякими засобами для того, щоб нажити мільйони. У той же час він не ладь виступити в ролі діяча й важдя буржуазного класу («нам належить майбутнє», «ми сіль землі»).

Бобрів із бридливістю спостерігає сцену плазування перед Квашниным. Предметом угоди із цим ділком стає наречена Боброва Ніна Зиненко. Героєві повести властиві подвійність і коливання. У момент стихійного спалаху протесту герой прагне підірвати завадські казани й тим помститися за сваї й чужі страждання. Але потім вгасає рішучість, і він відмовляється від помсти ненависному Молоху. Сюжет повести не вичерпується трагедією Боброва. Повість завершує оповідання про стихійний бунт робітників, підпалі заваду, втечі Квашнина й виклику карателів для розправи з повсталими. До робочої теми Купрін згодом у таких масштабах уже не звертався.

Письменник не був пов’язаний з ревалюційним рухом, багато чого йому було неясно в соціально-політичних проблемах часу. В 1897 році Купрін служить керуючим маєтком у Ровенському повіті. Тут він тісно зблизився із селянами, що й відбилося в його оповіданнях «Лісова глухомань», «Конокради», «Срібний вавк». Там же він написав чудову повість «Олеся». Перед нами поетичний образ дівчини Олеси, що виросла в хаті старої «чаклунки», поза звичайними нормами селянської сім’ї.

Страницы: 1 2 3

Понравилось сочинение? Сохрани в закладках сайт еще пригодится - » Життєвий шлях Купріна

Рубрика: Біографії писменників